Гістамін — медіатор ранньої фази анафілактичних реакцій. Він утворюється шляхом ферментативного декарбоксилювання гістидину і накопичується у гранулах тучних клітин та базофілів. Є маркером дегрануляції тучних клітин. Метилгістамін – метаболіт гістаміну, що екскретується з сечею. Діамінооксидаза (ДАО) — фермент, наявний у шлунково-кишковому тракті, який метаболізує гістамін та інші біогенні аміни.
Матеріал
1. Гістамін: у плазмі з версенатом (ЕДТА). Зразок крові відразу після забору необхідно помістити в лід та відправити в лабораторію, а плазму відцентрифугувати при температурі 4°C. Якщо дослідження не можна провести відразу, то зразок плазми потрібно заморозити.
2. Метилгістамін: у добовій сечі.
3. Діамінооксидаза: в сироватці зі зразка крові об’ємом, який дозволяє отримати 2 мл сироватки, який треба відцентрифугувати якомога швидше після згортання. Зразок можна заморозити при температурі –20°C протягом 30 днів.
Методи визначення
1. Гістамін: імунохімічні методи.
2. Метилгістамін: хроматографічні методи.
3. Діамінооксидаза: REA (radioextractionassay).
Референтні значення
Референтні межі
1. Гістамін у плазмі: <1 нг/мл.
2. Метилгістамін у сечі: 30–200 мкг/г креатиніну.
3. Діамінооксидаза: 10,7–34,6 МО/мл.
Клінічна корисність
Визначається, в основному, під час наукових досліджень. Концентрація гістаміну у плазмі починає підвищуватися через 5–10 хв після виникнення анафілактичної реакції і зберігається підвищеною протягом 30–60 хв, тому її визначення після 60 хв є недоцільним. Концентрація метилгістаміну в сечі є підвищеною протягом 24 год після епізоду анафілактичної реакції. Нормальна концентрація гістаміну у плазмі або метилгістаміну в сечі не виключає анафілаксії.
Концентрації гістаміну і метилгістаміну також підвищуються при системному мастоцитозі, а екскреція метилгістаміну з сечею — при інтерстиціальному циститі.
Зниження активності діамінооксидази в сироватці характерне для пацієнтів із синдромами непереносимості біогенних амінів, особливо при гіперчутливості до гістаміну.