Плоскоклітинний рак шкіри

лат. carcinoma planoepitheliale, carcinoma spinocellulare

англ. squamous cell carcinoma

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Плоскоклітинний рак шкіри — це повільно зростаюче, дистально метастазуюче, злоякісне новоутворення шкіри епітеліального походження, що характеризується диференціацією клітин в напрямку ороговілих кератиноцитів і в основному поширене серед людей білої раси. Високодиференційованою формою цього раку раніше називали плоскоклітинні карциноми.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯвгору

Плоскоклітинний рак шкіри є другим за поширеністю новоутворенням шкіри (після базаліоми).

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗвгору

До найважливіших етіологічних факторів плоскоклітинного раку шкіри належать: генетичний фон, ультрафіолетове випромінювання (головним чином УФФ), вплив сонячного випромінювання (особливо в дитячому віці), похилий вік, чоловіча стать, світла шкіра, імунодепресивне лікування, наявність великих рубців (особливо після опіків) або незагоювані рани (наприклад, під час посттромботичного синдрому).

КЛІНІЧНА КАРТИНАвгору

Плоскоклітинний рак шкіри найчастіше зустрічається на відкритих ділянках тіла: обличчя, спина, руки та верхня губа. Існує багато морфологічних форм: найпоширенішими є з ороговінням, лускаті вогнища, часто виразкові та вкриті струпом (рис. X.G.4-4); він також може мати форму вузлика, виразки, папули, плоскої або високої інфільтрації або ураження, подібного до телеангіектазії.

ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГвгору

Плоскоклітинний рак зазвичай росте повільно, але проникає в навколишні тканини і метастазує в регіонарні лімфатичні вузли та віддалені органи.

ДІАГНОСТИКАвгору

При підозрі на плоскоклітинний рак діагноз слід підтвердити гістологічним дослідженням. Якщо ураження велике і його не вдається легко вирізати в цілому, для обстеження береться фрагмент на межі новоутворення і шкіри, який охоплює її глибокі шари (розд. X.G.4.1). У разі невеликого вогнища під час біопсії видаляється вся змінена тканина. Якщо є клінічні підозри на ураження регіонарних лімфатичних вузлів, слід провести УЗД цієї групи лімфатичних вузлів та, можливо, тонкоголову біопсію. Підтвердження діагнозу раку вимагає відповідного візуалізаційного обстеження для пошуку віддалених метастазів.

ЛІКУВАННЯвгору

Лікування більшості пацієнтів з плоскоклітинним раком шкіри полягає у простому висіченні вогнища в межах здорової тканини (при необхідності доповненому відповідною пластичною хірургією або трансплантацією шкіри для закриття рани) з післяопераційним гістологічним дослідженням. Також використовується техніка мікрохірургії Мооса (розд.X.G.4.1). Цитологічне або гістологічне підтвердження наявності метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах є показанням для блочного висічення відповідної групи лімфатичних вузлів, але при цьому новоутворенні біопсія «сторожового» лімфатичного вузла не проводиться.

Додаткову променеву терапію слід розглядати у пацієнтів, у яких операція була не повна і не вдасться розширити її меж, а також як доповнення до операції проведеної з приводу місцевого рецидиву або втягнення в процес лімфатичних вузлів. Рішення щодо лікування пацієнтів з віддаленими метастазами слід приймати спільно з багатьма спеціалістами, враховуючи можливість хіміотерапії та приєднання до клінічних досліджень над новими методами лікування, включаючи використання молекулярно спрямованих препаратів.

МОНІТОРИНГвгору

У всіх пацієнтів, які лікуються від плоскоклітинного раку, існує ризик місцевого рецидиву та поширення новоутворення як у регіонарні лімфатичні вузли, так і у віддалені органи. Протягом 5 років після лікування у ≤ 50% пацієнтів з’являється новий спалах плоскоклітинного раку або базаліоми. Під час подальших обстежень рекомендується оцінити місце висічення первинного вогнища та всіх інших змін на всій шкірі. Слід також ретельно оцінити стан оточуючих лімфатичних вузлів та інших доступних клінічному обстеженню лімфатичних вузлів (можна розглянути періодичне УЗД цих ділянок). Повторну діагностику слід повторювати кожні 1-3 місяці протягом 2 років після лікування, кожні 3-12 місяців протягом наступних 3 років, а потім щорічно (частота ровторної діагностики повинна залежати від стадії та диференціації новоутворення).

ОСОБЛИВІ СИТУАЦІЇвгору

Плоскоклітинний рак, що розвивається в межах багаторічного рубця або незагоєної рани, відомий як виразка Маржоліну (рис. X.G.4-5).

Пацієнти, які отримують імунодепресивну терапію, мають більший ризик розвитку плоскоклітинного раку шкіри. Перебіг захворювання більш агресивний у цієї групи пацієнтів.

ПРОГНОЗвгору

Прогноз плоскоклітинного раку, як правило, хороший. 5 років виживають >90% хворих. Метастази з'являються у 3-5% пацієнтів. Виникнення метастазів значно погіршує результати лікування.