Гістоплазмоз

лат., англ. histoplasmosis

етіологія та патогенезвгору

Гістоплазмоз викликає диморфний гриб Histoplasma capsulatum, широко розповсюджений по всьому світі, переважно в міжтропічних регіонах, включаючи долини річок східного узбережжя Північної та Південної Америки, країни Близького Сходу, Індію та Південно-Східну Азію. Чудово росте у вологій землі, також в посліді поблизу пташиних гнізд, в курниках і в печерах, де гніздяться кажани.

Інфікування відбувається інгаляційним шляхом під час вдихання спор, які фагоцитуються легеневими макрофагами. Може розмножуватися внутрішньоклітинно або позаклітинно і викликати гранулематозні реакції (також некротичні реакції та іноді фіброз з кальцифікацією уражень), а також реакції гіперчутливості (ймовірно при очній формі). При генералізованій формі (спостерігається в основному в дітей та осіб з порушеннями імунітету) патологічні зміни також можуть виникнути в інших органах, що містять моноцити та макрофаги (печінка, селезінка, кишківник, кістковий мозок).

клінічна картина та типовий перебігвгору

Захворювання зазвичай має легкий перебіг, в ендемічних вогнищах навіть безсимптомний, але має важливе значення в осіб з порушеннями імунітету. Найчастіше виникає гостра легенева форма з спочатку сухим, потім вологим кашлем і з відхаркуванням гнійно-кров'яних виділень. При хронічних формах захворювання може нагадувати туберкульоз з нічними потами, субфебрильними станами, втратою маси тіла, відсутністю апетиту або саркоїдоз. При рентгенографії грудної клітки виявляються дисеміновані інтерстиціальні ураження. При генералізованій формі перебіг може бути тяжким з високою гарячкою, анемією, жовтяницею, гепато- та спленомегалією, ураженням тонкого та товстого кишківника (виразки), тромбоцитопенією, іноді з ендокардитом, ураженням шкіри, кісток і ЦНС.

ДІАГНОстикавгору

Культивування грибів з матеріалу, взятого в залежності від симптомів і форми захворювання (мокротиння, змиви зі шлунка, кров, кістковий мозок, біоптат легень). Також корисні серологічні методи (реакція зв'язування комплементу, реакція аглютинації, імунодифузія) та шкірні тести.

При легеневій формі при диференційній діагностиці в основному слід враховувати туберкульоз.

ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКАвгору

При лікуванні легких форм ЛЗ вибору є похідні імідазолу, в основному ітраконазол і кетоконазол, а при тяжких формах – амфотерицин В.

Профілактика в ендемічних вогнищах полягає в уникненні вдихання пилу та бруду (також під час відвідування печер, населених кажанами). Захисна дія масок не доведена.