Гіпомагніємія

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Гіпомагніємія - це зниження загального концентрації магнію в сироватці <0,65 ммоль/л.

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗвгору

Гіпомагнієія може проявлятися в осіб, у яких загальний вміст магнію в організмі є в нормі, зниженою або, навіть, підвищеною.

Нестача магнію являється причиною метаболічних, серцево-судинних, неврологічних і нервово-м'язових порушень:

1) сприяє "втечі" калію з клітин до позаклітинного простору та сечі;

2) посилюючи приплив Са²+ до клітин може бути причиною спазму кровоносних судин і підвищення артеріального тиску;

3) порушуючи синтез та виділення ПТГ призводить до нестачі 1,25(ОН)2 D3 і гіпокальціємії;

4) сприяє агрегації тромбоцитів і розвитку атеросклерозу.

КЛІНІЧНА КАРТИНАвгору

Симптоми гіпомагніємії неспецифічні та залежать від причини. Можуть виступати:

1) метаболічні порушення:

а) стійка до поповнення кальцієм гіпокальціємія,

б) стійка до поповнення калієм гіпокаліємія,

в) гіпофосфатемія;

2) серцево-судинні симптоми:

а) порушення серцевого ритму (надшлуночкові та шлуночкові екстрасистоли, тахікардії, фібриляція передсердь, фібриляція шлуночків),

б) артеріальна гіпертензія,

в) стенокардія;

3) нервово-м'язові симптоми:

а) тремор кінцівок і язика,

б) явна та прихована спазмофілія - розділ ХІІ.F.2,

в) ослаблення сили м'язів, особливо дихальних;

4) неврологічні та психічні прояви:

а) апатія чи депресія,

б) марення,

в) ністагм;

5) інше:

а) частіше утворення ниркових каменів,

б) спазм стравоходу,

в) паралітична кишкова непрохідність,

г) остеомаляція,

д) анорексія.

На ЕКГ можуть з'являтися подовження інтервалів QT і сплющення зубців Т.

ДІАГНОСТИКАвгору

Діагноз виставляється на підставі визначення магніємії. При тяжкій гіпоальбумінемії результат потрібно скорегувати (збільшити на 0,05 ммоль/л на кожен 1 г/дл дефіциту альбумінемії < 4 г/д). Можна визначити екскрецію магнію при звичайній дієті та при навантаженні 4 г MgSO⁴ в 500 мл 5 % розчину глюкози протягом 8 год. Магнійурія > 5 ммоль/добу за нормальних умов свідчить про ниркові втрати магнію. Магнійурія < 15 ммоль/добу в день навантаження магнієм підтверджує наявність нестачі магнію. Магнійурія за нормальних умов < 1 ммоль/добу свідчить про нестачу магнію в їжі, порушення всмоктування Mg в кишечнику або надмірне відкладення Mg в кістках чи м'яких тканинах.

Також можна визначити фракційну екскрецію профільтрованого Mg (FEMg) з сечею за допомогою формули:

FEMg = ( UMg × Sкреат/ SMg × Uкреат) × 100 %, де:

UMg - концентрація Mg в сечі, Sкреат - концентрація креатиніну в сироватці, SMg - концентрація Mg в сироватці, Uкреат - концентрація креатиніну в сечі.

В осіб з гіпомагніємією і нормальною функцією нирок FEMg >2 % свідчить про ниркові втрати Mg, а показники <2 % - про надмірні позаниркові втрати Mg.

В диференційній діагностиці причин ниркових втрат магнію може допомогти визначення кальційурії. Наявність гіпомагніємії і гіперкальційурії може свідчити про дефект транспортування Mg в петлі Генле (застосування петльових діуретиків, синдром Бартера, сімейна гіпомагніємія з гіперкальційурією і нефрокальцинозом, дія нефротоксичних речовин). Гіпомагніємія та гіперкальційурія можуть спостерігатися при синдромі Гітельмана, мутації Na+/K+-АТФ-ази або при застосуванні тіазидних діуретиків. Гіпомагніємія з нормальною кальційурією може вказувати на мутацію гену EGF або гену TRPM6.

ЛІКУВАННЯвгору

Потрібно скоригувати співіснуючі гіпокаліємію, гіпокальціємію, та гіпофосфатемію, оскільки без їх нормалізації гіпомагніємія буде стійкою до лікування. При виникненні симптомів (спазмофілія, порушення серцевого ритму або судоми) потрібно застосувати MgSO⁴ в/в 1-2 г протягом 10-15 хв, а потім 5 г у 500 мл 5 % розчину глюкози протягом 5 год. Метою лікування є досягнення приросту концентрації Mg²+ в сироватці на ≥0,4ммоль/л в якнайшвидшому часі. Максимальна швидкість введення MgSO⁴ не може перевищувати 2г/год. Винятком є пірует-тахікардія; в цьому випадку в/в застосовують 1-2 г MgSO⁴ протягом 30-60 сек. При необхідності дозу повторюють через 5-15 хв. Усі пероральні сполуки Mg (MgO, MgSO⁴, цитрат або глюконат магнію) мають проносну дію, через що можуть посилити нестачу магнію. Пероральне поповнення нестачі магнію можливе тільки у хворих без порушень всмоктування цього елементу в шлунково-кишковому тракті. Вміст магнію в різних пероральних біологічно активних добавках магнію - таб. ХІІ.Е. 2-2. У кожному випадку потрібно лікувати причину гіпомагніємії.

Не існує специфічних показників нестачі магнію в організмі. Вважається, що при магніємії <0,25 ммоль/л дефіцит Mg становить 0,5-1,0 ммоль/кг. У такому разі потрібно застосувати в/в інфузію 3г MgSO⁴, розчинених в 1000 мл 5 % розчину глюкози, а протягом наступних 21 год - 6 г MgSO⁴, розчинених у 2000 мл 5 % розчину глюкози. Впродовж наступних 3-4 днів вводять 4-6 г MgSO⁴.

Поповнення нестачі магнію вимагає частого визначення концентрації Mg в сироватці, а також постійного клінічного моніторування хворого, щоб уникнути гіпермагніємії від передозування.