Нереспіраторний алкалоз

визначеннявгору

Нереспіраторний алкалоз – це підвищення рН крові >7,45 (зниження концентрації H+<35 ммоль/л), причиною якого є первинне підвищення концентрації HCO3– чи інших лугів або втрата H+.

етіологія та патогенезвгору

Причини:

1) гіпокаліємія (розд. XII.D.2) – у лікарській практиці найчастішими причинами нереспіраторних алкалозів є зловживання проносними ЛЗ чи діуретиками, а також хронічне використання ГК

2) надмірна втрата H+ або Cl– (субстрактні алкалози)

а) через ШКТ – блювання, аспірація шлункового змісту, вроджена хлоридна діарея (лат. chloridorhoea congenita)

б) з сечею - діуретики

с) через шкіру - муковісцидоз

3) надмірне введення лугів чи потенційних лугів (аддиційні алкалози) - NaHCO3, цитрат чи лактат натрію, карбонат кальцію, постгіперкапнічні алкалози (занадто великий хвилинний об’єм вентиляції під час штучної вентиляції легень у хворих з частково компенсованим або компенсованим респіраторним ацидозом – занадто швидка корекція гіперкапнії з компенсаторно підвищеною концентрацією HCO3–).

Патогенез нереспіраторних алкалозів є дуже різноманітним. Він може бути результатом первинної втрати H+, Cl– або K+ чи переміщення K+ з позаклітинного до внутрішньоклітинного простору, що спричиняє гіпокаліємію.

клінічна картинавгору

Клінічна картина залежить від причини порушень, а діагноз має бути підтверджений результатом іонограми плазми і газометрії крові: pH>7,45, підвищена концентрація HCO3–, а також підвищення pCO2 (як симптом компенсації).

Гіпокаліємія маніфестує зазвичай загальною слабкістю скелетних м’язів і серйозними порушеннями серцевого ритму (розд. XII.D.2), а сам алкалоз – симптомами тетанії чи її еквівалентами (розд. XII.F.2), а також звуженням судин, головним чином коронарних артерій.

Диференційна діагностика – розд. XII.D.2 i розд. IV.C.

лікуваннявгору

Насамперед етіологічне лікування – напр. лікування первинного гіперальдостеронізму або синдрому Іценка-Кушинга, відміна проносних ЛЗ чи діуретиків.

У хворих з алкалозом, викликаним блюванням, слід ввести 0,9 % розчин NaCl (з метою корекції гіповолемії) з калій хлоридом, а у випадку дефіциту калію – калій хлорид (якщо наявний алкалоз) або калій цитрат (у хворих з гіпокаліємією, що супроводжується ацидозом – розд. XII.D.2).