Діагностика отруєння

Оцінка ймовірності отруєння

По мірі можливостей слід ретельно зібрати анамнез, враховуючи обставини отруєння (знайдені рештки, упаковки від отрути). Не можна упустити інші, ніж отруєння причини захворювання, особливо цукровий діабет, судинні захворювання центральної нервової системи (ЦНС), черепно-мозкові травми (іноді без видимих слідів), гостре ураження нирок і гостру серцеву недостатність, пов’язану з коронарним захворюванням або аритміями.

Іноді діагноз отруєння є очевидним з огляду на обставини (напр., особи без свідомості у палаючому помешканні). Видимі опіки рота, губ, ротової порожнини дозволяють запідозрити отруєння їдкими сполуками, а глибока втрата свідомості — алкоголем, розчинниками і психотропними засобами. Гіперсалівація та задишка внаслідок нагромадження великої кількості секрету в дихальних шляхах, спрямовують на думку про отруєння фосфорорганічними сполуками, карбаматними засобами охорони рослин або бойовими фосфорорганічними газами (напр., заріном, соманом); звуження зіниць — про отруєння опіоїдами або холінергічними ЛЗ. Однак у випадку багатьох субстанцій симптоми отруєння — не характерні.

Найбільш поширені симптоми та ймовірні отрути, які можуть їх спричинити — табл. XIII.A.2-1.

При високій ймовірності гострого отруєння, доцільно негайно видалити отруту з поверхні тіла та очей, а також, можливо, з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (див. нижче).

У випадку професійного отруєння необхідно ретельно зібрати анамнез у працівника та його оточення і об’єктивно записати симптоми отруєння. Водночас слід докласти зусиль, щоб отримати об'єктивні результати лабораторних токсикологічних досліджень. Це забезпечить належну правову оцінку події у випадку вимоги про відшкодування. При встановленні діагнозу отруєння лише на основі анамнезу, але без симптомів отруєння, слід бути обережним, напр., записати діагноз: "контакт із речовиною х в анамнезі".

Скоріше нешкідливі речовини (низька ймовірність отруєння):

1) косметика — дитяча косметика, косметика для макіяжу, для очей, помади для губ, сонцезахисні креми та креми для засмаги, шампуні для волосся та тіла, гелі для купання, тоніки для тіла, туалетні води, одеколони, засоби після гоління, креми для гоління, креми для рук, дезодоранти, зубна паста (також, яка містить фтор), лак для нігтів

2) засоби для чищення — паста для взуття, засоби для миття посуду та прання білизни, що містять невелику кількість миючих засобів (<5%), мило, крохмаль, абразивні порошки для чищення, освіжувачі повітря

3) деякі матеріали, що використовуються в будівництві — крейда, гіпс, глина, шпаклівка, фарби для внутрішніх робіт (латексні та акрилові), штукатурка

4) канцелярське та шкільне приладдя для дітей — блакитне та чорне чорнило, кольорові олівці для малювання, графіт з олівця, пластилін, гумки для стирання

5) інше — парафін, гліцерин, сірники (до 30 шт.), свічки, сигарети (1 шт.), фотографії, іржа, металева ртуть у кількості, що міститься в термометрі, деревне вугілля, корм для тварин, фекалії тварин, деревна зола та сигаретиний попіл.

Підтвердження отруєння

Лабораторне дослідження периферичної крові може виявити різні порушення, залежно від типу отрути.

Хімічні токсикологічні аналізи, які можна проводити в будь-якому центрі гострих отрут, відіграють важливу роль у діагностичній тактиці. Зазвичай для обстеження потрібно 5 мл крові та 100–200 мл сечі, але слід сконтактуватися з найближчим центром гострих отруєнь, щоб визначити, чи можна провести там конкретне дослідження та як зібрати та надіслати матеріал. Якісні дослідження проводяться майже відразу, але на результати кількісних досліджень треба чекати довше.

У відділеннях невідкладної допомоги, крім стандартних лабораторних досліджень, повинні бути доступні дослідження відсотка гемоглобіну з окисом вуглецю (карбоксигемоглобіну) та концентрації етанолу, заліза, літію та парацетамолу.

У більшості закладів охорони здоров’я для первинної діагностики отруєнь проводять скринінгові тести на наявність наркотиків та психоактивних медикаментів і речовин. Отримані результати слід інтерпретувати відповідно до анамнезу та клінічного стану пацієнта. Потрібно обережно інтерпретувати результати тестів через їх відносно низьку специфічність, а будь-які сумніви слід перевірити за допомогою досліджень у токсикологічних лабораторіях.