Деконтамінація

Мета деконтамінації — видалити отруту, яка не всмокталась і тим самим зменшити кількість отрути, яка може потрапити у кров і тканини.

Деконтамінація поверхні тіла (шкіри та очей)

Отруту, яка залишається на поверхні тіла, потрібно видалити, знявши забруднений одяг і ретельно промити забруднену поверхню шкіри теплою водою. Отрута, менш розчинна у воді, видаляється милом або м’яким миючим засобом.

Очі слід промивати під струменем води принаймні кілька хвилин у напрямку до зовнішнього кута очей, бажано теплою (не гарячою) водою. Не варто витрачати час на пошук спеціальних рідин для промивання, хоча найкращим є теплий 0,9% розчин NaCl; найголовніше — це швидка деконтамінація.

Деконтамінація травного тракту

Слід розглянути при пероральному прийомі отрути.

1. Спровокувати блювоту

Рутинно викликати блювоту не рекомендується, особливо в амбулаторних умовах. У разі вживання токсичної речовини в дозі, яка може загрожувати життю, допустимо, щоб цю процедуру виконав сам пацієнт або медичнй персонал. Це однозначно протипоказано за відсутності згоди пацієнта на її проведення, при втраті свідомості, судомах, отруєнні їдкими та легко пінистими речовинами, вуглеводнями та органічними розчинниками.

2. Промивання шлунку

Найефективніше до 1 години після прийому значної кількості потенційно небезпечної твердої отрути. Цю процедуру не варто проводити рутинно кожній особі при підозрі на отруєння. Отримані залишки препарату («таблетованої маси») або отруйних рослин чи грибів у промивних водах не свідчить про ефективне видалення значної кількості отрути з організму, оскільки вона могла засвоїтись раніше, а рештки залишків її не містять.

Протипокази:

1) отруєння їдкими сполуками (загроза перфорації)

2) отруєння летючими отрутами, вуглеводнями, миючими засобами та спиртами (високий ризик аспірації)

3) значний ризик кровотечі з травного тракту

4) непритомний пацієнт, якщо не проведена ендотрахеальна інтубація

5) значне психомоторне збудження

6) відсутність свідомої згоди пацієнта

Техніка виконання:

1) непритомному пацієнту спочатку виконати ендотрахеальну інтубацію

2) при порушенні свідомості, пацієнта слід вкласти у положення на боці, що має попередити аспірацію; у пацієнта в свідомості промивання можна виконати у положенні сидячи

3) застосувати грубий зонд (у дорослих 30°F), змащений гелем (напр., лідокаїновим); також потрібна лійка, посудина на промивні води

4) після введення зонда слід переконатись, що він знаходиться в шлунку, відсмоктавши його вміст або провівши аускультацію шлунка під час введення повітря через зонд; у дорослого вхід до шлунка зазвичай знаходиться ~40 см від лінії зубів

5) через зонд вливають 250 мл води (дорослому) температури тіла, і поки вода зникне з лійки, зонд опускають над посудиною для промивних вод, нижче висоти шлунка, що спричиняє повернення влитої води (явище сифона); цей прийом повторюють багато разів, аж до отримання чистих (прозорих) промивних вод (для цього використовують кілька літрів рідини)

6) при показах, у останню порцію води додають активоване вугілля.

Ускладнення:

1) аспіраційна пневмонія

2) перфорація травного тракту або горла

3) гіпоксемія

4) аритмія

5) водно-електролітні порушення

3. Введення активованого вугілля

Введення однієї дози активованого вугілля (у молоді і дорослих — 25–100 г) не є рутинною тактикою і в клінічних дослідженнях досі не доведено його ефективність. Слід розглянути можливість такої інтервенції, якщо від моменту ковтання отрути минуло ≤60  хв, пацієнт має збережений блювотний рефлекс або заінтубований і ковтнув потенційно токсичну дозу отрути, яку вугілля абсорбує. Введення активованого вугілля обґрунтоване при отруєннях, серед ін. фенобарбіталом, блокаторами кальцієвих каналів, β-блокаторами, глікозидами наперстянки, антигіпертензивними препаратами, саліцилатами, карбамазепіном та іншими протиепілептичними, колхіцином, метотрексатом, опіоїдами, парацетамолом, пестицидами, речовинами біологічного походження, теофіліном, антидепресантами та нейролептиками.

Протипокази: як у випадку промивання шлунку та отруєння металами (серед ін. літієм та залізом) і спиртами, непрохідність або перфорація травного тракту.

4. Проносні препарати

Не застосовуються для лікування гострих отруєнь.

5. Промивання всього травного тракту

Рідко застосовують для лікування гострих отруєнь. Пацієнтам у свідомості п/о, а непритомним через шлунковий зонд вводиться велика кількість рідини (розчину електролітів і поліетиленгліколю). Такий метод розглядають при отруєнні залізом, літієм, оловом, калієм, β-блокатором, блокатором кальцієвих каналів, медикаментами пролонгованої дії (таблетки, вкриті оболонкою), а також при підозрі, що пацієнт ковтнув упаковки наркотиків.

Протипокази: відкривання мішечків з наркотиками в травному тракті, отруєння їдкими речовинами, непрохідність або перфорація травного тракту, нестабільна гемодинаміка, незахищені дихальні шляхи непритомного пацієнта, відсутність свідомої згоди пацієнта.