Методи прискореної елімінації засвоєних отрут

1. Алкалізація сечі

Полягає у в/в введенні NaHCO3 (початкова доза: в/в болюс 1 ммоль/кг, в подальшому при  потребі постійна інфузія тієї самої дози за годину) з метою отримати рН сечі 7,5–8,0 (рН крові не повинно, однак, перевищувати 7,55). Це стандартне лікування при помірних отруєннях саліцилатами, які не вимагають діалізу. Алкалізація також показана при отруєннях фенобарбіталом та гербіцидами з групи хлорфеноксикислот. Це також посилює ниркову елімінацію, серед ін. хлорпропаміду та метотрексату. Застосування занадто великої кількості бікарбонату натрію може спричинити небезпечний алкалоз. З цієї причини необхідно контролювати кислотно-лужний баланс кожні 2 год. Якщо рН крові >7,55, його можна ефективно знизити, використовуючи ацетазоламід повільно в/в в дозі 250 мг.

2. Форсований діурез (стимульований діурез)

Полягає у інфузії великої кількості рідини (>5 л/добу; зазвичай пацієнт повинен отримувати стільки рідини, щоб виділяти 2-3 л сечі на добу), а якщо діурез недостатній, додатково - фуросемід або манітол. В даний час цей метод застосовують надзвичайно рідко, виняток становить отруєння блідою поганкою.

3. Гемодіаліз

Опис техніки - розд. V.P.1.

Гемодіаліз застосовують при отруєннях етиленгліколем, метанолом, літієм та при важких отруєннях саліцилатами, а також в окремих випадках отруєнь ізопропанолом, атенололом, соталолом і теофіліном. Як виняток, його можна застосовувати при інших отруєннях після заперечення протипоказів та після аналізу токсикокінетичних властивостей ксенобіотика (об'єм розподілу, зв'язування з білками, розмір молекул).

4. Гемоперфузія

Застосування гемоперфузії з використанням вугільного фільтра визначається властивостями отрути, які дозволяють поглинати її активованим вугіллям, а також високим відсотком зв’язування ксенобіотиків з білками, що робить інші методи екстракорпоральної елімінації неефективними. Класичними показами є отруєння: теофіліном, вальпроєвою кислотою, карбамазепіном. Висока ефективність елімінації досягається шляхом розміщення діалізатора перед вугільним фільтром. Це призводить до набагато повільнішого насичення фільтра і дозволяє проводити процедуру більш тривало.

5. Повторні дози активованого вугілля

Застосування повторних доз активованого вугілля (0,25–0,5 г/кг кожні 2–4 год) через шлунковий зонд у непритомних пацієнтів та п/о у пацієнтів в свідомості слід розглянути, коли була прийнята небезпечна для життя дози препарату, особливо хініну, дапсону, фенобарбіталу, карбамазепіну або теофіліну. Умовою для застосування цього методу є збережена перистальтика кишківника.