Гострий антихолінергічний синдром

визначеннявгору

Гострий антихолінергічний синдром — це сукупність симптомів, спричинених зниженим впливом ацетилхоліну на мускариновий рецептор.

етіологіявгору

Причини:

1) споживання рослин, які містять тропанові алкалоїди — беладона звичайна (Atropa belladonna), дурман звичайний (Datura stramonium), блекота чорна (Hyoscyamus niger)

2) фармацевтичні препарати атропіну, гоматропіну, скополаміну

3) антигістамінні — особливо дифенгідрамін, дименгідринат

4) ЛЗ, які застосовують, зокрема, при хворобі Паркінсона — бензатропін, біпериден

5) трициклічні антидепресанти — напр., амітриптилін, іміпрамін, кломіпрамін

6) похідні фенотіазину (хлорпромазин, левомепромазин, перазин, перфеназин, прохлорперазин, промазин, прометазин, тіетилперазин, тіоридазин, трифлуоперазин).

клінічна картинавгору

1. Симптоми з боку ЦНС: галюцинації, дезорієнтація, психомоторне збудження (часом різко раптове, небезпечне для пацієнта і оточення), кома (зрідка з судомами).

2. Периферичні симптоми: мідріаз, тахікардія, периферична вазодилатація, сухість шкіри і слизових оболонок, гіпертермія, парез кишківника і анурія.

діагностикавгору

Діагноз встановлюють на підставі виникнення центральних і периферичних симптомів антихолінергічного синдрому. Лабораторні обстеження, з метою виявлення антихолінергічних сполук у крові чи сечі, не мають значення.

Диференціальний діагноз повинен включати отруєння симпатоміметиками або галюциногенами, алкогольний абстинентний синдром, в т.ч. алкогольний делірій. При сумнівах повільне (впродовж ≥2 хв) в/в введення фізостигміну саліцилату дозволяє діагностувати антихолінергічний синдром, якщо симптоми повністю або частково зникають під час введення препарату.

лікуваннявгору

1. Лікування зазвичай симптоматичне. Слід оберігати збудженого пацієнта від травми чи спричинення собі (або оточуючим) шкоди. Іноді необхідно вжити фізичне чи фармакологічне (шляхом введення седативних у високій дозі) обмеження. У виняткових випадках необхідна інтубація трахеї і механічна вентиляція легень.

2. При тяжких отруєннях слід контролювати серцеву діяльність, артеріальний тиск і діурез (щоб не пропустити анурію – див. Ускладнення)

3. Діазепам 5–10 мг в/в у повторних дозах до отримання клінічного ефекту.

4. Фізостигміну саліцилат 1–2 мг в/в впродовж 2–5 хв. При потребі через 40 хв після введення можна повторити до сумарної дози 4 мг. Це специфічний антидот, але можуть виникати серйозні побічні дії.

Покази і умови застосування фізостигміну саліцилату:

1) дуже сильне психічне збудження або психотичні симптоми, які неможливо опанувати іншими методами

2) важкі центральні і периферичні симптоми

3) відсутність судом в анамнезі

4) нормальна ЕКГ, особливо ширина комплексів QRS

5) заперечення отруєння трициклічними антидепресантами чи іншими ЛЗ, які погіршують внутрішньошлуночкову провідність

6) доступний моніторинг серцевої діяльності і дихання та, при необхідності, забезпечення адекватної серцево-легеневої реанімації.

ускладненнявгору

1) рабдоміоліз

2) загострення глаукоми (з вузьким кутом передньої камери)