Гіпотермія

визначеннявгору

Гіпотермія — стан, при якому внутрішня (глибока) температура тіла (виміряна у прямій кишці або на барабанній перетинці) <35°C.

етіологіявгору

Найпоширеніша причина — перебування впродовж довшого часу в умовах, що сприяють втраті тепла (низька температура повітря, сильний вітер, невідповідний одяг, утоплення або тривале занурення в холодній воді). Появі гіпотермії сприяють: недостатня теплопродукція (нерухоме положення, спричинене серед ін. втратою свідомості), мала м’язова маса (у дітей, осіб похилого віку, при гіпоксії або кахексії), підвищена тепловтрата (дія алкоголю, опіки).

Інші причини гіпотермії (в т.ч. при нормальній температурі оточуючого середовища):

1) ендокринні та метаболічні — недостатність наднирників, гіпофізу, гіпотиреоз, гіпоглікемія

2) неврологічні — поперечне пошкодження спинного мозку, травма голови, інсульт, пухлина або запальні захворювання ЦНС, енцефалопатія Верніке, хвороба Паркінсона

3) пошкодження шкіри — опіки, ексфоліативний дерматит, важкий псоріаз

4) важкі інфекції — сепсис

5) шок

6) отруєння: снодійні, фенотіазини, опіоїди, антидіабетичні ЛЗ, холінергічні сполуки, α-блокатори, етанол, етиленгліколь, чадний газ, сірководень, ціаніди.

клінічна картинавгору

Стадії гіпотермії за швейцарською класифікацією:

ступінь HT1 — температура тіла 32–35°C, пацієнт в свідомості, спостерігається фібриляція м’язів

ступінь HT2 — температура тіла 28–32°C, порушення свідомості, зникає м’язова фібриляція

ступінь HT3 — температура тіла 24–28°C, втрата свідомості, збережені ознаки життя

ступінь HT4 — температура тіла <24°C, відсутність ознак життя

ступінь HT5 — смерть

діагностикавгору

Для діагностики гіпотермії обов’язковим є вимірювання глибокої температури тіла, тобто вимірювання проводять в нижній ⅓ стравоходу, сечовому міхурі, прямій кишці або на барабанній перетинці. Термометри для рутинного використання не придатні (не вимірюють температуру <34–35°C).

Рекомендовані допоміжні обстеження ( з метою діагностики наслідків і можливих причин гіпотермії):

1) біохімічне дослідження сироватки — рівень електролітів (може спостерігатись значна гіперкаліємія), сечовини, креатиніну, TSH, глікемія (якнайшвидше, смужковим тестом)

2) загальний аналіз периферичної крові — тромбоцитопенія в результаті секвестрації тромбоцитів у селезінці

3) газометрія артеріальної крові — не респіраторний (метаболічний) або змішаний  ацидоз

4) ЕКГ — найпоширеніша зміна — це зубець J (зубець Осборна, симптом верблюжого горба),  тобто хвиля, скерована донизу в місці з’єднання комплексу QRS з сегментом ST, спостерігається у 80% осіб з гіпотермією; подовження інтервалів PQ i QT, розширення комплексу QRS, передсердні порушення ритму серця

5) токсикологічні обстеження при підозрі на отруєння.

лікуваннявгору

Лікування полягає у зігріванні (див. нижче) і підтримці функції життєво важливих органів. Тактика при затримці кровообігу — розд. I.C. При фібриляції шлуночків або шлуночковій тахікардії без пульсу після першої невдалої спроби дефібриляції, наступні можна відновити після зігрівання пацієнта до температури >30°C. Тільки після досягнення цієї температури виконують кардіоверсію і застосовують ліки. Особу з переохолодженням, у якої немає абсолютних ознак смерті (трупні плями) або симптомів однозначно смертельних травм, не можна визнати мертвою, поки вона не буде зігріта до 35°C, а ознаки життя i надалі будуть відсутні.

Особам у свідомості можна дати тепле пиття, натомість не можна давати алкоголь (розширює кровоносні судини шкіри і збільшує втрату тепла).

1. Пасивне зігрівання

При легкій гіпотермії достатньо забезпечити тепле та сухе середовище і теплий одяг (вкрити).

2. Активне зігрівання

Потрібно розглянути при помірній гіпотермії і обов’язково проводити при важкій гіпотермії:

1) активне зовнішнє зігрівання — обкладання термогрілками або пляшками з теплою водою може спричинити опіки, тому в даний час рекомендують надавати перевагу спеціальним ковдрам, наповненим теплим повітрям (або зігрітим коцам); побічним наслідком може бути парадоксальне зниження глибокої температури тіла, гіпотензія і ацидоз в результаті дилятації кровоносних судин шкіри

2) безпосереднє підвищення глибокої температури тіла (активне внутрішнє зігрівання)

а) в/в інфузія підігрітих до температури 42–44°C розчинів

б) зігрівання і зволоження дихальної суміші, збагаченої киснем

в) при глибокій гіпотермії — методи екстракорпорального зігрівання

г) рідше використовують — промивання теплими розчинами порожнин тіла (перитонеальної, плевральної), сечового міхура, шлунка або товстого кишківника.

Критерії відбору для екстракорпорального зігрівання:

1) ступінь HT3, з клінічно вираженою нестабільною гемодинамікою

2) затримка кровообігу при гіпотермії (ступінь HT4), за умови, що існує можливість безперервно проводити реанімаційні заходи при транспортуванні (рекомендована механічна система компресії грудної клітки)

3) підтвердження гіпотермії шляхом вимірювання глибокої температури тіла (див. вище)

4) глибока температура тіла ≤28°C

5) заперечення незворотньої смерті

6) пацієнтам з травмами тіла або з підозрою на захворювання, при яких протипоказане введення гепарину – проведення візуалізуючого обстеження (КТ trauma-scan).