Гіпертермія

визначеннявгору

Гіпертермія — стан, при якому внутрішня (глибока) температура тіла підвищується в результаті збільшеної теплопродукції або зниженої тепловіддачі без переключення центру терморегуляції на вищий рівень.

Лихоманка — це підвищення температури тіла, обумовлене переключенням центру терморегуляції на вищий рівень зі збереженням фізіологічних механізмів терморегуляції (продукції та втрати тепла).

етіопатогенезвгору

1. Причини гіпертермії

1) отруєння

а) антихолінергічними сполуками (гострий антихолінергічний синдром — розд. XIII.B.2)

б) симпатоміметиками (розд. XIII.B.6)

в) сполуками з серотонінергічною дією (розд. XIII.B.6)

г) інші (злоякісний нейролептичний синдром, злоякісна гіпертермія — див. нижче

2) зневоднення — вазоконстрикція та знижене потоутворення порушують тепловіддачу

3) алкогольний абстинентний синдром (розд. XIII.C.1.1)

4) побічна реакція на ліки (медикаментозна гіпертермія)

а) злоякісна гіпертермія — найчастіше після інгаляційних фторпохідних анестетиків (переважно галотану) або деполяризуючих міорелаксантів (сукцинілхоліни), генетично детермінована (аутосомно-домінантний тип успадкування), виникає внаслідок надмірного вивільнення кальцію з ендоплазматичного ретикулуму і в результаті — збільшення метаболізму м’язів

б) злоякісний нейролептичний синдром — виникає у ~0,2% пацієнтів, які отримують нейролептики (найчастіше галоперидол), зазвичай впродовж перших 30 днів лікування; мабуть це результат блокування дофамінергічних рецепторів у смугастому тілі, внаслідок чого виникає спазм м’язів і збільшення ними теплопродукції, центральне порушення терморегуляції та вегетативні порушення, які зменшують тепловіддачу

5) підвищена температура навколишнього середовища або неможливість елімінації надміру тепла, утвореного при роботі м’язів (найпоширеніші причини) — теплові спазми, теплова слабість, тепловий удар

а) класична форма — внаслідок тривалого перебування при підвищеній температурі повітря (>35°C), не пов’язана з надмірним фізичним навантаженням; ризик особливо для дітей та осіб похилого віку, при серцевій недостатності, зневодненні, ожирінні, супутніх захворюваннях (системи кровообігу, ЦНС – порушення свідомості), застосуванні сечогінних і антихолінергічних або β-блокаторів

б) гіпертермія внаслідок фізичного навантаження — дуже важкі фізичні навантаження, особливо при спекотній вологій погоді, без відповідного споживання рідини; переважно стосується молодих і здорових осіб (солдати, спортсмени)

6) пошкодження гіпоталамуса (найчастіше внаслідок судинного-мозкових подій)

7) ендокринні порушення (розд. IV) — гіпертиреоз і феохромоцитома можуть спричинити сильну гіпертермію, а незначну — недостатність наднирників, гіпоглікемія та гіперпаратиреоз

2. Лихоманка — розд. XI.K.

клінічна картина і діагностикавгору

Тепловий удар є серйозною загрозою для життя, може виникати раптово, практично без застережних симптомів — у осіб, які перебували під впливом високих температур, його потрібно діагностувати у кожному випадку одночасного підвищення температури тіла >40°C та будь-якими симптомами дисфункції ЦНС.

Суб’єктивні та об’єктивні симптоми

1. Суб’єктивні симптоми

При значному навантаженні і високій температурі середовища та інтенсивному потовиділенні можуть виникати болючі спазми м’язів живота або кінцівок (теплові спазми), в подальшому — головний біль і головокружіння, нудота та відчуття втоми; у осіб, які не виконують фізичного навантаження — відчуття втоми (теплова слабість), нудота та блювання, головний і м’язовий біль, зміна настрою.

Об’єктивні симптоми

1) підвищення температури тіла (при тепловому ударі >40°C, при злоякісній гіпертермії і злоякісному нейролептичному синдромі часто >41°C)

2) порушення свідомості — марення, ступор, кома

3) тахікардія

4) гіпервентиляція

5) гіпотонія

6) шкіра при тепловій слабості буває блідою, холодною і спітнілою, натомість при тепловому ударі, як правило червона і гаряча

7) штивність м’язів — при злоякісній гіпертермії та злоякісному нейролептичному синдромі

8) екстрапірамідні симптоми — при злоякісному нейролептичному синдромі

9) вегетативні порушення (пітливість, нетримання сечі, мінливий артеріальний тиск, тахіаритмії) — при злоякісному нейролептичному синдромі

Допоміжні обстеження

1. Аналіз крові

1) загальний аналіз крові — підвищення гематокриту, рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів і лейкоцитів; тромбоцитопенія при синдромі дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (DIC)

2) біохімічний аналіз — гіпернатріємія, гіперкаліємія (при тепловому ударі спочатку гіпокаліємія), зростання активності CK (внаслідок рабдоміолізу), ознаки ниркової та печінкової недостатності

3) обстеження системи згортання і фібринолізу — ознаки DIC (розд. VI.J.3.2.3) при тепловому ударі та злоякісній гіпертермії

4) газометрія артеріальної крові — спочатку респіраторний алкалоз, пізніше метаболічний (молочнокислий) або змішаний ацидоз; при злоякісній гіпертермії гіпоксемія і гіперкапнія

2. Аналіз сечі

Протеїнурія, еритроцитурія (при тепловому ударі), міоглобінурія

лікуваннявгору

Лікування залежить від наявних симптомів. Симптоматичне лікування при м’язових спазмах і тепловій слабості полягає у припиненні фізичного навантаження, пацієнта переносять у прохолодне місце, знімають одяг і дають пити холодні напої. Якщо ефект відсутній — пацієнт повинен лікуватись в умовах стаціонару. При тепловому ударі та інших формах гіпертермії з важкими симптомами (порушення свідомості, гіпотонія) слід енергійно знижувати температуру тіла (але не <38°C).

1. Фізичні методи охолодження

1) на місці події інтенсивно скропіть літньою водою і енергійно обвіюйте пацієнта або охолоджуйте за допомогою вентилятора, потім — вологі холодні компреси (напр., заверніть у мокре простирадло; це вже можна зробити під час транспортування до лікарні [з відкритими вікнами і включеним вентилятором]), обкладання льодом (особливо пахвинні і пахові ділянки), занурення у холодну воду (однак застосування льоду і дуже холодних компресів загрожує спазмом судин шкіри, що обмежує тепловіддачу)

2) в/в введення розчинів кімнатної температури — одночасно компенсує зневоднення

3) зрідка інвазивні методи — в окремих ситуаціях метод екстракорпоральної мембранної оксигенації (ECMO)

2. Медикаменти

1) при злоякісній гіпертермії — дантролен в/в 2,5 (1–3) мг/кг (можна повторювати до 10 мг/кг/добу)

2) при злоякісному нейролептичному синдромі — дантролен (див. вище), бромкриптин п/о 2,5 мг кожні 8 год (поступове збільшення дози [на 2,5 мг на дозу], зазвичай до 10 мг кожні 8 год, макс. 40 мг/добу) або амантадин 100 мг п/о кожні 12 год

3) антипіретики (парацетамол, нестероїдні протизапальні середники) неефективні при підвищенні температури тіла, не спричиненому лихоманкою

прогнозвгору

Значне і тривале підвищення глибокої температури тіла веде до пошкодження фосфоліпідів клітинних мембран, некрозу клітин, системної запальної реакції (SIRS), поліорганної недостатності та смерті.