Свинець

Металічний свинець (CAS 7439-92-1) та неорганічні сполуки свинцю можуть всмоктуватись інгаляційним та аліментарним шляхом. На даний час гострі отруєння не зустрічаються, натомість зустрічається хронічна експозиція із навколишнього середовища (особливо у дітей), а також професійна (дорослі). Професійне хронічне отруєння дорослих осіб найчастіше виникає при виготовленні акумуляторів і батарей, на виробництві віконних профілів із ПВХ з використанням стабілізаторів, які містять свинець, деяких фарб та барвників, банок, деяких косметичних засобів. Отруєння органічними сполуками свинцю зустрічаються вкрай рідко.

Фармакокінетика та метаболізм

У дорослих осіб неорганічні солі свинцю потрапляють в організм насамперед через легені та рідше через шлунково-кишковий тракт. У крові свинець на 99 % зв'язується з еритроцитами. Проникає в м'які тканини та накопичується в кістках (95 % загальної кількості свинцю в організмі при хронічній експозиції). Екскретується нирками.

Токсичність

Свинець, зв'язуючись із сульфгідрильними групами, пригнічує активність деяких ферментів, які зокрема беруть участь в синтезі гему, тому симптомами отруєння є анемія та підвищення синтезу протопорфіринів еритробластами. В якості двовалентного іону свинець порушує процеси, в яких беруть участь іони кальцію, зокрема мітохондріальне дихання та функцію нервових волокон. Може впливати на нуклеїнові кислоти та клітинні оболонки. Наслідками є: скорочення часу життя еритроцитів, гемоліз, анемія, нефротоксичність, артеріальна гіпертензія.

Клінічна картина

Тяжке отруєння (концентрація свинцю у крові >80 мкг/дл): біль у животі (т. зв. свинцева колька), закреп, відсутність апетиту, біль в м'язах та суглобах, порушення концентрації та короткотривалої пам'яті, зниження лібідо, симптоми периферичної нейропатії (ослаблення розгиначів), анемія, базофільна зернистість еритроцитів, ознаки пошкодження нирок, голубувате забарвлення ясен біля зубних країв («свинцеві ясна»).

Легке отруєння (концентрація свинцю в крові становить 30–70 мкг/дл) є безсимптомним або викликає: відчуття втоми, біль у м'язах, збудження, безсоння, втрату апетиту, порушення короткотривалої пам'яті та труднощі з концентрацією уваги.

Діагностика

Ретельний збір анамнезу відносно професійного середовища і щоденного життя. Рекомендовані додаткові обстеження: концентрація свинцю у крові, загальний аналіз крові з формулою, концентрація сечовини та креатиніну в сироватці, загальний аналіз сечі, δ-амінолевулінова кислота в сечі.

Лікування

1. Припинення експозиції (слід розважити повне промивання кишківника при отруєнні пероральним шляхом) та симптоматичне лікування.

2. Антидоти: динатрій кальцію едетат (хелатон, CaEDTA) в/в 1 г/добу розведений в 500 мл розчину глюкози або NaCl, тривалість інфузії 1–2 год. Максимальна доза 2 г/добу, тривалість лікування до 5-ти днів. Елімінаційну терапію можна продовжувати, застосовуючи димеркаптосукцинову кислоту (сукцимер [DMSA]). Препарат вводять п/о в дозі 30 мг/кг/добу (10 мг/кг 3 × на день) протягом 5-ти днів, якщо концентрація свинцю в сироватці після лікування хелатоном перевищує 45 мкг/дл.