Неорганічні сполуки ртуті

Отруйними є сполуки двовалентної ртуті: азотан (CAS 10045-94-0), хлорид, тобто сублімат (CAS 7487-94-7), йодид (CAS 7774-29-0), оксиціанід (CAS 1335-31-5). Сполуки ртуті зв'язуються із сульфгідрильними групами рецепторних білків та внутрішньоклітинних ферментів, що призводить до порушення клітинного метаболізму та смерті клітини. Спричиняють тяжке пошкодження нирок. Мають місцеву подразнюючу дію, переважно у шлунково-кишковому тракті.

Фармакокінетика та метаболізм

Солі двовалентної ртуті всмоктуються в різній мірі (від 2 до 38 %). Ртутний пил може всмоктуватись через шкіру та дихальні шляхи. Vd ≈20 л/кг маси тіла. Накопичуються в основному в нирках. Не проникають через гематоенцефалічний бар'єр. Екскретуються із сечею та калом.

Токсичність

Токсична доза хлориду ртуті становить 1–4 г.

Клінічна картина

Симптоми отруєння: металевий присмак в роті, нудота, блювання, ерозії на губах та горлі, одинофагія, дисфагія, біль в епігастрії, діарея (інколи кривава), симптоми перфорації кишківника, тахікардія, зниження артеріального тиску, гіповолемічний шок, гостра серцева недостатність, протеїнурія, гостре пошкодження нирок.

Діагностика

Рекомендовані дослідження: концентрація ртуті у крові (при важких отруєннях >25–50 мкг/дл) та в сечі (при важких отруєннях >100 мкг/л), загальний аналіз крові, концентрація K, Na, глюкози, сечовини і креатиніну, а також активність амінотрансфераз в сироватці крові, загальний аналіз сечі, моніторинг діурезу.

Лікування

1. Деконтамінація шлунково-кишкового тракту після прийому ртуті всередину абсолютно протипоказана.

2. Антидоти

1) гостре отруєння металічною ртуттю або неорганічними сполуками ртуті — димеркапрол (БАЛ) в/м протягом 10-ти днів із зниженням дози: спочатку 5 мг/кг кожні 4 год протягом 48 год, потім 2,5 мг/кг кожні 6 год протягом 48 год, потім 2,5 мг/кг кожні 12 год протягом 7-ми днів.

2) димеркаптоянтарна кислота (DMSA) п/о 10 мг/кг 3 × на день протягом 5-ти днів, потім 2 × на день протягом 14-ти днів; в основному призначається з метою продовження лікування димеркапролом

3) димеркаптопропансульфонат (DMPS) в/в або п/о, призначається при отруєннях органічними та неорганічними сполуками ртуті. Дозування: 1 та 2 доба — 250 мг кожні 6 год, 3 та 4 доба — 250 мг кожні 8 год, з 5 доби 250 мг кожні 12 год.

4) D-пеніциламін п/о 20–25 мг/добу розділених на 4 прийоми (макс. 2 г/добу); призначається в основному з метою продовження лікування димеркапролом, але з огляду на виражені нефротоксичні властивості — не довше 5–7-ми днів

3. Методи пришвидшення елімінації: відсутні (гемодіаліз може бути необхідним при тяжкій гострій нирковій недостатності).

4. Симптоматичне лікування: потрібно підтримувати базові функції організму та коригувати порушення, що виникають.

Ускладнення

Якщо пацієнт переживе гостру фазу отруєння, віддалені наслідки не становлять загрози для життя.