Сірководень

Сірководень (CAS 7783-06-4) — це безбарвний, легкозаймистий газ із запахом тухлих яєць, важчий від повітря. При змішуванні із водою утворює токсичні випари. Утворюється внаслідок розкладання органічних продуктів в каналізаційних стоках, вигрібних ямах та силосних бункерах (отруєння працівників, що працюють при очищенні та обслуговуванні силосних бункерів). Також утворюється на нафтопереробних заводах, у вугільних шахтах, під час асфальтування доріг. Навіть при низьких концентраціях подразнює слизові оболонки. Блокує процеси кисневого обміну в клітинах шляхом пригнічення активності цитохромоксидази. Є цитоплазматичною отрутою. Призводить до переходу клітинного метаболізму на анаеробний та утворення молочної кислоти. Пошкоджує ЦНС.

Фармакокінетика та метаболізм

Дуже швидко всмоктується з дихальних шляхів, утримується у крові у вигляді вільних радикалів та сульфідних аніонів. Окислюється у крові та печінці до тіосульфатів. Екскретується із видихуваним повітрям в незміненому вигляді та в невеликій кількості з сечею у вигляді сульфідів.

Токсичність

Визначається навіть в дуже низьких концентраціях (>0,025 мд), але нюхові рецептори в слизовій оболонці носової порожнині швидко перестають реагувати на підвищення концентрації газу. Подразнення слизових оболонок відбувається вже при концентрації 50–100 мд. Симптоми токсичного ураження ЦНС з'являються при концентрації ≈500 мд. Концентрація газу 0,1–0,2 % спричиняє смерть протягом декількох хвилин.

Клінічна картина

Симптоми отруєння: подразнення кон'юнктив та слизових оболонок, кашель, токсичний набряк легень (навіть після кількох десятків годин після експозиції), нудота, блювання, головний біль та запаморочення, порушення рівноваги, слабкість, збудження, а потім порушення свідомості, делірій, кома, судоми, порушення дихання, тахікардія, шлуночкові порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, лактатацидоз.

Діагностика

Рекомендовані дослідження: газометрія артеріальної крові, визначення електролітів сироватки крові (та визначення аніонного розриву), сечовини та креатиніну; РГ грудної клітки.

Лікування

1. Евакуація пацієнта із вогнища експозиції. Рятувальники повинні бути належним чином екіпіровані, потрібно використовувати відповідні засоби індивідуального захисту.

2. Оксигенотерапія (100 % киснем) — розд. II.O.4; при необхідності штучна вентиляція легень.

3. Антидот: відсутній.

4. Методи пришвидшеної елімінації: в дуже тяжких випадках використовується гіпербарична оксигенація (розд. II.O.4).

5. Симптоматична терапія: потрібно моніторувати (зокрема пульсоксиметрія, ЕКГ) та підтримувати базові функції організму і коригувати порушення, що виникають.

Ускладнення

Залежать від часу та інтенсивності експозиції. Описані стійкі симптоми пошкодження ЦНС, безсоння, порушення пам'яті, неврастенія, енцефалопатія.