Аміак та гідроксид амонію

Аміак (газ; CAS 7664-41-7) використовується у промисловості, переважно в холодильних установках. Може потрапити в атмосферу з пошкодженої цистерни при транспортуванні рідкого аміаку. Дуже добре розчиняється у воді з утворенням гідроксиду амонію (CAS 1336–216), подразнюючий вплив якого на шлунково-кишковий тракт, очі та шкіру, залежить від концентрації аміаку. Розчини з невеликою відсотковою концентрацією аміаку (застосовуються в побутових мийних засобах) є відносно малотоксичними. У промисловості використовується у концентраціях до 30 %. Джерелом експозиції зазвичай є хімічні катастрофи та нещасні випадки під час його транспортування.

При концентрації 30 мд подразнює очі, при концентрації — ≈700 мд може викликати хімічний опік кон’юнктив, слизових оболонок дихальної системи та шкіри. Перебування в атмосфері, що містить аміак у концентрації 1500 мд, призводить до смерті протягом 30-ти хв.

Клінічна картина

У безпосередній близькості від витоку аміаку (газу) люди найчастіше гинуть внаслідок асфіксії, замороження, поширених хімічних опіків шкіри або пожежі у разі загоряння витоку газу. Пошкодження тканин у вигляді колікваційного некрозу, особливо дихальних шляхів та очей, можуть виникати в осіб, які знаходяться на дальшій відстані від джерела експозиції. Поширеність та характер хімічного ураження залежить від концентрації газу.

Низька концентрація аміаку в повітрі викликає сльозотечу, набряк та пошкодження кон'юнктив і рогівок очей, печіння в роті та горлі, охриплість, гортанні та бронхіальні свистячі хрипи, задишку, симптоми пневмонії або токсичного набряку легенів, навіть до 48 годин після отруєння. Прийом всередину гідроксиду амонію («водного аміаку») викликає печіння та біль у роті, горлі та грудній клітці, дисфагію, блювання (іноді криваве), симптоми хімічного медіастиніту у разі перфорації стравоходу.

Лікування

1. Деконтамінація

1) при інгаляційному отруєнні слід евакуювати пацієнта із зараженого приміщення та застосувати оксигенотерапію (розд. II.O.4). Рятувальники повинні бути належним чином екіпіровані, необхідно застосовувати відповідні засоби індивідуального захисту.

2) деконтамінація шкіри та очей — розд. XIII.A.3

3) при пероральному отруєнні — промивання шлунка та введення антацидних ЛЗ або активованого вугілля не рекомендуються; обов’язково слід виконати езофагогастроскопію (у випадку перфорації — хірургічне лікування).

2. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

3. Симптоматичне лікування: слід підтримувати основні функції організму та коригувати порушення, що виникають.

Ускладнення

Віддалені наслідки залежать від тяжкості опіків очей, шкіри, дихальних шляхів, стравоходу та шлунка (рубці можуть спричинити постійну непрохідність стравоходу).