Солі літію

Літію карбонат — нормотимічний ЛЗ, який використовується для лікування біполярного розладу. Механізм дії літію до кінця не вивчений. Ефект — стабілізація настрою та зниження збудливості нейронів. Токсичність літію в основному пов'язана з тривалою терапією, зокрема літій накопичується в нирках і впливає на їх функцію.

Фармакокінетика та біотрансформація

Він добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту, досягаючи максимальної концентрації в крові через 1–2 год (препарати з швидким вивільненням) та через 4–6 год (препарати з пролонгованим вивільненням). Не зв’язується з білками. Vd — 0,6–0,9 л/кг. Він повільно переходить у тканини, включаючи головний мозок, через що токсичні симптоми з боку ЦНС виникають дещо пізніше, ніж поява максимальної концентрації в крові. Він не трансформується, виводиться через нирки, де частково реабсорбується разом з натрієм у ниркових канальцях. Екскреція літію різко зменшується при сильному зневодненні. Нирковий кліренс становить 30 мл/хв. t0,5 — 14–30 год, але від ⅓ до ⅔ дози може виводитися протягом перших 6–12 год.

Токсичність

Літій має вузький терапевтичний індекс, що також сприяє його токсичності під час терапії. Дегідратація та гіпонатріємія (напр., через діарею, лихоманку або вживання діуретиків) можуть викликати симптоми інтоксикації у людини, яка тривало лікується літієм, навіть якщо рекомендована доза не перевищена. Будь-яка зміна в лікуванні або дозуванні літію може сприяти виникненню серйозних ускладнень. Розрізняють 3 типи отруєння літієм: гостре (у людей, які раніше не лікувалися літієм), гостре під час тривалого лікування (одноразове передозування літію під час тривалої терапії) та хронічне. Прийом навіть 20 таблеток по 200 мг людиною, яка не лікується солями літію, може не викликати ознак отруєння, тоді як при отруєнні осіб, які лікуються тривало, серйозні загрози життю виникають навіть при незначному перевищенні терапевтичної дози.

Клінічна картина

1. Гостре отруєння

Домінуючими симптомами є шлунково-кишкові розлади: нудота, блювання, діарея. При більш тяжкому отруєнні доходить до судом, коми, електролітних порушень, значного зневоднення та падіння артеріального тиску, гіпертермії, ниркової недостатності та нецукрового діабету. Неврологічні симптоми з’являються пізно і є наслідком повільного перерозподілу літію в ЦНС. До них належать слабкість, запаморочення, дизартрія, м’язовий тремор. Судоми (навіть епілептичний статус) і кома трапляються при тяжкому отруєнні. З'являються гіпотензія, гіпертермія, ниркова недостатність. На ЕКГ найчастіше фіксувалися такі зміни, як сплощення або інверсія зубця Т; також спостерігалося подовження інтервалу QTc.

2. Хронічне отруєння

Найпоширенішим ефектом тривалого вживання літію є м'язовий тремор. Разом зі зростаючою токсичністю літію приєднується ще більше неврологічних розладів. Одним із найсерйозніших є т. зв синдром SILENT (англ. syndrome of irreversiblelithiumeffectuatedneurotoxicity). Діагноз базується на виявленні симптомів (головним чином мозочкових) у людини без попередніх неврологічних порушень, які не зникають протягом ≥2-х місяців, незважаючи на припинення прийому ЛЗ. Також виникають екстрапірамідні симптоми, деменція, сліпота, порушення функції стовбура головного мозку; вони є результатом мультифокальної демієлінізації і можуть зберігатися протягом багатьох місяців або навіть років.

Також можуть розвинутись нецукровий діабет, гломерулонефрит, дисфункція щитовидної залози (головним чином гіпотиреоз, але також гіпертиреоз) та гіперкальціємія, вторинна до гіперпаратиреозу.

3. Гостре отруєння під час тривалого лікування

Це поєднання симптомів гострої та хронічної інтоксикації. Його іноді складно діагностувати. Незважаючи на виведення літію шляхом гемодіалізу, може виникнути SILENT.

Діагностика

1) концентрація літію в сироватці крові; вимірювання слід повторювати кожні 2 год аж до клінічного поліпшення (потім кожні 6–12 год). Концентрація ЛЗ у сироватці крові корелює з клінічним станом переважно при хронічній інтоксикації; значення >2,0 ммоль/л пов'язані з серйозною загрозою для життя.

2) інші допоміжні дослідження — у тому числі моніторинг рівня електролітів, головним чином натрію (кожні 6–12 год протягом перших 2 днів)

Лікування

1. Деконтамінація: при одноразовому прийомі великої дози літію перорально потрібно промити шлунок, якщо з моменту вживання ЛЗ минуло менше години. Активоване вугілля не використовується. У разі отруєння препаратом із пролонгованим вивільненням слід застосовувати повне промивання кишечника (розд. XIII.A.3).

2. Протиотрута: немає.

3. Прискорені методи елімінації: при тяжкій інтоксикації не слід зволікати з гемодіалізом; показання — концентрація літію в сироватці крові >4,0 ммоль/л навіть без ознак інтоксикації, концентрація літію 2,5 ммоль/л, ознаки інтоксикації (судоми, порушення свідомості, порушення функції нирок), інші стани, що погіршують екскрецію літію або захворювання, що перешкоджають консервативному лікуванню (напр., серцева недостатність, цироз печінки). Гемодіаліз потрібно проводити до досягнення клінічного покращення та зниження концентрації літію в сироватці <1 ммоль/л.

4. Симптоматичне лікування: відповідна регідратація та контроль водно-електролітного балансу; 2–3 л 0,9% NaCl на добу під контролем водного балансу та центрального венозного тиску. При хронічній інтоксикації потрібно негайно припинити застосування літію та розпочати інтенсивне лікування конкретних порушень.