β-блокатори

Групи і механізм дії β-блокаторів (АТС С 07) — розд. І.F.3.

Найсерйозніші отруєння викликають некардіоселективні β-блокатори без внутрішньої симпатоміметичної активності з мембраностабілізуючою дією — пропранолол, бетаксолол, ацебутолол. Останній вважається найнебезпечнішим з β-блокаторів при передозуванні. Отруєння соталолом сприяє виникненню найбільш небезпечних порушень ритму, зокрема тахікардії torsade de pointes.

Отруєння піндололом можуть парадоксально проявлятися симптомами, протилежними симптомам отруєння іншими β-блокаторами, внаслідок його високої симпатоміметичної активності.

Фармакокінетика і метаболізм

Добре всмоктуються з ШКТ. Їх біодоступність є різною, напр. алпренололу — 10 %, пропранололу — 30 %, метопрололу — 40–50 %, бісопрололу — 90 %, подібно як і зв'язування з білками: атенолол — 5 %, пропранолол — 93 %. β-блокатори значно відрізняються з огляду на Vd: атенолол — 0,7 л/кг, карведилол — 2 л/кг. Метаболізуються у печінці (деякі до активних метаболітів) і екскретуються з сечею. t0,5 — метопролол 3‒7 год, пропранолол — 3,5‒6 год. При тяжких отруєннях t0,5 значно подовжується. У більшості випадків симптоми отруєння виникають протягом 2–6 год після прийому ЛЗ; винятком є отруєння соталолом та препаратами з пролонгованим вивільненням (запізнення симптомів аж до 24 год).

Токсичність

Токсичну дозу тяжко визначити з огляду на індивідуальні відмінності в сприятливості до блокування β-адренергічних рецепторів. Багатократне перевищення максимальної добової терапевтичної дози, напр. 2000 мг пропранололу може викликати тяжке отруєння, нерідко зі летальним наслідком.

Клінічна картина

Симптоми отруєння: нудота, блювання, головний біль і запаморочення, диплопія, похолодання кінцівок, сонливість, навіть кома, судоми, зниження артеріального тиску, брадикардія, блокади провідної системи серця, асистолія, шок, метаболічний ацидоз, гіпоглікемія, гіперкаліємія.

При отруєнні піндололом може парадоксально виникнути тахікардія та підвищення артеріального тиску, а при отруєнні соталолом — розширення комплексу QRS і тахіаритмія (напр. шлуночкова тахікардія torsade de pointes, якій передує подовження інтервалів QT). Можуть з'явитися симптоми бронхіальної обструкції, особливо в осіб з астмою. При отруєннях ЛЗ з високою спорідненістю до ліпідів (проникнення крізь гематоенцефалічний бар'єр) розвивається делірій, кома і судоми, навіть без попередньої гіпотензії.

Діагностика

1) ідентифікація ЛЗ у сироватці

2) ЕКГ — розширення комплексів QRS, головним чином при отруєннях β-блокаторами з мембраностабілізуючою дією; при отруєнні соталолом спостерігається значне подовження інтервалу QTc і тахікардія torsade de pointes; при тяжких отруєннях брадиаритмії

3) інші допоміжні дослідження — зокрема концентрація електролітів (особливо загального кальцію і калію), лактату, креатиніну, глюкози (визначення кожні 1–2 год; характерною є гіпоглікемія), газометрія артеріальної крові; РГ грудної клітки з огляду на ризик набряку легень.

Лікування

1. Деконтамінація: якщо від прийому великої дози ЛЗ не минула година, слід розважити доцільність промивання шлунка та введення активованого вугілля. Якщо від прийому токсичної дози ЛЗ минуло >1-ї год (особливо препарату пролонгованої дії) необхідне промивання усього ШКТ.

2. Методи пришвидшеної елімінації: гемодіаліз ефективний лише при отруєннях атенололом, ацебутололом, надололом і соталолом.

3. Початкове лікування: як при отруєнні блокаторами кальцієвих каналів.

4. Специфічне лікування: як при отруєнні блокаторами кальцієвих каналів. Лікування із застосуванням ліпідних емульсій стосується отруєнь високоліпофільними ЛЗ (пропранолол, атенолол, метопролол, небіволол).