Дигоксин

Серед глікозидів наперстянки в Польщі в основному використовується дигоксин Механізм дії — розд. I.Ł.1.

Кінетика і метаболізм

Біодоступність дигоксину становить 85%, концентрація в крові досягає свого піку через кілька десятків хвилин після прийому п/о (при гострих отруєннях іноді із затримкою), а пік ефекту — через 4–6 год. Зв’язування з білками — 20–50 %, Vd — 5,1–12 л/кг. Дигоксин виводиться нирками за механізмом канальцевої секреції на 60–80 %; t0,5 — 30–36 год.

Токсичність

Симптоми інтоксикації можуть з’явитися після введення дози 2 мг, важке отруєння — після 5 мг. Смертельна доза 10 мг. Молоді люди зі здоровим серцем менш сприйнятливі до токсичної дії глікозидів наперстянки, тоді як токсичність препарату більша у людей з нирковою недостатністю, особливо при хронічних отруєннях.

Клінічна картина

Симптоми отруєння — розд. I.Ł.1.

Діагностика

1) концентрація дигоксину в сироватці, у випадку гострого отруєння при прийомі та 6 год після прийому препарату, у випадку хронічного отруєння визначення лише після прийому (концентрація глікозидів наперстянки в сироватці не може бути єдиним показником ступеня важкості отруєння, але токсичним вважається концентрація >2 нг/мл);

2) ЕКГ —розд. I.B.5.1.

3) інші допоміжні дослідження — в т.ч. рівень електролітів (при гострому отруєнні гіперкаліємія корелює з ризиком смерті), глюкози, сечовини та креатиніну сироватки; гази артеріальної крові (ризик метаболічного ацидозу)

Лікування

1. Деконтамінація: якщо від прийому всередину токсичної дози дигоксину (або листя олеандра, хвої тису або будь-якої дози їх настою) не минуло 1 год (згідно з деякими авторами 6–8 год), слід розглянути промивання шлунка суспензією активованого вугілля.

2. Антидот: Fab-фрагменти антитіла, що зв’язує дигоксин (дозування — розд. I.Ł.1).

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматичне лікування: слід підтримувати базові функції організму і коригувати виникаючі симптоми. У випадку гіпокаліємії треба негайно розпочати краплинне введення KCl у 5 % розчині глюкози зі швидкістю 0,5 ммоль/хв; Якщо при отруєнні виникла гіперкаліємія >5,5 ммоль/л, то треба боротися з нею — розд. XII.D.3. Лікування порушень серцевого ритму та провідності — розд. I.Ł.1.