Похідні метилксантинів

Похідні метилксантинів (амінофілін, діпрофілін, теофілін; ATC R 03 DA) — застосування, терапевтична концентрація в сироватці, взаємодія з іншими лікарськими засобами — розд. II.C.8.

Все більш популярними стають дієтичні добавки з вмістом кофеїну. Окрім використання в якості добавки в енергетичних напоях, його рекламують як засіб для осіб, які інтенсивно займаються спортом, оскільки він збільшує силу скорочення м’язів і подовжує час фізичного навантаження.

Кінетика і метаболізм

Теофілін добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту, досягаючи пікової концентрації в плазмі через 0,5–2 год та через 6–10 год при отруєнні препаратами пролонгованої дії (симптоми інтоксикації препаратами SR можуть спостерігатися впродовж 24 год). Отруєння в результаті в/в ін'єкції трапляється рідко. Зв'язування теофіліну з білками плазми 55–60%. Метаболізується в печінці за участю цитохрому Р450 і виводиться з сечею (лише незначна кількість у незміненому вигляді). Vd 0,5 л/кг забезпечує екстракорпоральну елімінацію.

Кофеїн метаболізується до теофіліну; Vd 0,6 л/кг, зв’язування з білками 36%. t0,5 теофіліну та кофеїну залежать від віку та тютюнопаління: дорослий курець — 7–9 год, дорослий некурець 4–5 год, некурець похилого віку — 10 год.

Токсичність

Токсична доза теофіліну >7,5 мг/кг (або >4,5 г).

Смертельна доза кофеїну 150–200 мг/кг, високий ризик смерті при концентрації в сироватці >200 мкг/мл (або після вживання 5–10 г).

Клінічна картина

Симптоми:

1) з боку ЦНС — сильне психомоторне збудження, сплутаність свідомості, марення, галюцинації, судоми

2) з боку серцево-судинної системи — найчастіше тахікардія та гіпертонія, при важких інтоксикаціях гіпертонічний криз або гіпотонія та шок; надшлуночкові та шлуночкові аритмії

3) з боку травного тракту — інтенсивна блювота

4) симптоми симпатикоміметичного синдрому

5) рабдоміоліз.

Розрізняють три види отруєння теофіліном:

1) гостре отруєння (особи, які раніше не лікувалися теофіліном) — основний симптом блювота

2) гостре отруєння при тривалому застосуванні — незначне перевищення добової дози може спричинити інтоксикацію

3) хронічне отруєння — найчастіше проявляється судомами та аритміями. Поява судом прогностично загрозлива (ризик смерті до 50%), особливо у літніх людей.

Діагностика

1) концентрація теофіліну в сироваті

2) концентрація електролітів в сироватці

Лікування

1. Деконтамінація: лише при гострих отруєннях — промивання шлунка і прийом активованого вугілля. У випадку отруєння препаратом SR — повне промивання кишківника і прийом активованого вугілля.

2. Антидот: відсутній

3. Методи експрес елімінації:

1) повторні дози активованого вугілля (розд.XIII.A.4)

2) гемоперфузія — найефективніший метод елімінації, але з огляду на більшу доступність та дещо меншу ефективність найчастіше застосовують гемодіаліз.

Покази при гострих отруєннях:

1) нестабільний клінічний стан, стійкі судоми, небезпечна для життя гіпотонія або аритмія

2) концентрація теофіліну в сироватці крові >80 мкг/мл

3) концентрація теофіліну або кофеїну в сироватці крові >40 мкг/мл із супутніми симптомами, які не дозволяють застосувати повторні дози активованого вугілля (тобто блювота, кишкова непрохідність), сповільнений метаболізм теофіліну через хронічні захворювання печінки, серцева недостатність, підвищений ризик судом або епілепсії в анамнезі, стани, що підвищують чутливість до токсичної дії метилксантинів (хвороба серця, хронічне захворювання легень, вік >65 років).

Покази при хронічних отруєннях:

1) поява загрозливих аритмій або судом в процесі інтоксикації

2) концентрація теофіліну в сироватці крові 30–40 мкг/мл (168–224 мкмоль/л) в осіб >65 років.

4. Симптоматичне лікування: моніторинг в умовах відділення інтенсивної терапії до 24 годин при отруєнні препаратами пролонгованої дії; слід підтримувати основні життєві функції та коригувати порушення, які виникають:

1) тахікардія та надшлуночкова аритмія — швидка в/в інфузія аденозину (0,1 мг/кг, макс. 6 мг), альтернативно есмолол або пропранолол (особливо у пацієнтів з гіпотонією); препаратами другого ряду є верапаміл (2,5–5 мг) та дилтіазем (0,25 мг/кг, макс. 20 мг), обережно при ризику гіпотензії

2) судоми — бензодіазепіни (діазепам)

3) блювота (особливо при гострих отруєннях) — метоклопрамід в/в 0,1–1,0 мг/кг або ондансетрон 0,15 мг/кг (макс. 12 мг)

4) підвищена секреція шлункового соку — блокатори Н2-рецепторів гістаміну — ранітидин 4 мг/кг/дозу (макс. 150 мг) або інгібітор протонної помпи у дозі 40 мг в/в.