Три найважливіші останні досягнення у веденні спондилоартриту

Запис здійснено під час 6th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM).

Доктор Роберт Б. М. Ландеве (Robert B. M. Landewé) є професором ревматології та клінічної імунології в Медичному центрі Амстердамського університету, Нідерланди, і співавтором рекомендацій EULAR щодо менеджменту системного склерозу, раннього артриту, ревматоїдного артриту, осьового спондилоартриту та інфекції, викликаної SARS-CoV-2, у пацієнтів із запальними ревматичними захворюваннями.

Які б ви назвали 3 останні найважливіші досягнення у веденні спондилоартриту?

Robert B. M. Landewé, MD, PhD: Я скажу, що перше досягнення полягає в тому, що ми зрозуміли… за останні пару років — і це також підтвердили кілька досліджень — що насправді в клінічних умовах ми гіпердіагностуємо спондилоартрит у пацієнтів. Це означає, що ми використовуємо класифікаційні критерії для постановки діагнозу, але класифікаційні критерії не призначені для діагностики. Вони призначені для класифікації пацієнтів у клінічних дослідженнях, але вони, так би мовити, занадто чутливі і занадто неспецифічні для встановлення діагнозу. Отже, ми зрозуміли, що для того, щоб поставити діагноз, вам справді потрібен досвід. Необхідно знати, у яких пацієнтів справді є спондилоартрит. Інакше кажучи, вам потрібно знати розпізнавання образів, щоб найкраще поєднати всі різні ознаки та симптоми, які можуть проявлятися у пацієнтів із спондилоартритом, щоб поставити відповідний діагноз.

Другим досягненням, з моєї точки зору, є відкриття… усвідомлення — трохи на відміну від моїх очікувань — що інгібітори Янус-кінази (JAK) дійсно ефективні у пацієнтів із тяжким спондилоартритом, із тяжким запальним спондилоартритом. Це було трохи дивно, оскільки ми думали, що інгібітори JAK будуть хорошими ліками для ревматоїдного та псоріатичного артриту, але не настільки для спондилоартриту, проте випробування показали інші результати. Власне, ці препарати… Насправді усі інгібітори JAK добре діють при спондилоартриті, отже це розширення можливостей для пацієнтів із цією хворобою.

Третє досягнення полягає в тому, що ми зараз — за останні пару років, можливо, останні 2 роки чи близько того — бачили хороші клінічні випробування, які показують, що пацієнти зі спондилоартритом, які належним чином лікуються інгібіторами фактора некрозу пухлин (ФНП), інгібіторами інтерлейкіну 17 (ІЛ-17)... У цих пацієнтів, коли у них настала ремісія, ліки можна повільно зменшувати. Ми бачили дослідження, в яких ви можете або повністю знизити дозування інгібітора ФНП чи інгібітора ІЛ-17 до нуля, тобто ефективно припинити прийом препарату, не спостерігаючи рецидиву, або принаймні зменшити дозу на 50% без втрати ефективності.

Це загалом найважливіші досягнення, принаймні, на мою думку, в області спондилоартриту. Перше — гіпердіагностика, друге — «інгібітори JAK ефективні», а третє — «зниження дози є можливим». Дуже дякую.