Депресія

Зміст

• Визначення депресії
• Апетит при депресії
• Лібідо при депресії
• Перепади настрою при депресії
• Причини виникнення депресії
• Терапія при депресії
• Який лікар лікує депресію

Що таке депресія?

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), депресія є основною причиною інвалідності та втрати працездатності у світі, а також найбільш поширеним психічним розладом. Протягом усього життя від депресії страждають кільканадцять відсотків дорослого населення. Ця хвороба вражає жінок удвічі частіше. Кожен десятий пацієнт, який приходить до лікаря з приводу інших захворювань, має депресією із усіма її проявами, і стільки ж людей мають окремі депресивні симптоми. На жаль, більше половини цих випадків залишаються невиявленими, а серед діагностованих пацієнтів лише половина отримує адекватне лікування. Через це вкрай важливо, щоб кожен (не тільки лікар) знав суть й симптоми депресії, а також основи її діагностики та лікування.

Рисунок 1. Фот. pixabay.com

Депресія — це хвороба, яку можна і потрібно лікувати, її симптоми можуть бути як періодичними (рецидивуючими), так і хронічними. У даний час доступні методи терапії постійно покращуються, вони, з одного боку, забезпечують більшу ефективність, а з іншого — все менш обтяжливі.

Які симптоми депресії?

Поступова втрата радості від життя і задоволення, здатності насолоджуватися речами та подіями, які раніше приносили радість, аж до її повного зникнення (ангедонія). Пригнічений настрій і переживання в поєднанні з байдужістю («мені все одно, що відбувається і що буде»), відчуттям спустошеності. Іноді змінний (лабільний), дратівливий настрій, труднощі з контролем настрою та смуток (глибокого та проникливого характеру, що триває більшість часу), плач, який все важче контролювати, а іноді нездатність контролювати свої емоції, імпульсивність, несумісна з поведінкою, яка досі спостерігалась.

Обмеження фізичної активності, поступова втрата колишніх інтересів, труднощі у виконанні різних видів діяльності, аж до повної відмови від цих видів діяльності (абулія) — наприклад, неможливість встати з ліжка, здійснювати найпростіші гігієнічні заходи, такі як одягання, прання, зачісування. Поступова втрата життєвої енергії та зниження чутливості до емоційних подразників (апатія). Підвищена втомлюваність, хронічна втомлюваність при обмеженій щоденній активності. Іноді психомоторне збудження із відчуттям підвищеної внутрішньої напруженості, занепокоєння і неможливості знайти собі місця.

Депресивне мислення — це песимістична оцінка власного минулого, сьогодення і майбутнього, втрата самооцінки, низька самооцінка та почуття меншовартості, непотрібності. Іноді можливе депресивне маячення (помилкові судження, в які пацієнт вірить, незважаючи на марні спроби зіштовхнути його з реальністю) щодо провини, гріховності, покарання, засудження, бідності, злиднів, відсутності будь-яких майбутніх перспектив для себе та своєї сім'ї. Наявність таких маячних думок є абсолютним показанням для консультації з психіатром.

Тривога не є, щоправда, типовим симптомом депресії, але часто супроводжує її. Пацієнт, хоч і відчуває постійну тривогу, не може визначити, чого саме він боїться (невизначена тривога). Тривога часто є хронічною, вона поступово збільшується і зменшується (повільно протікаюча тривога), пацієнт часто відчуває її десь всередині тіла, наприклад, у грудній клітці.

Наростають відчуття втрати сенсу життя, безглуздості життя, безнадія, думки про безнадійність, думки про смерть. Це може бути бажання померти природним шляхом («мені б хотілося заснути і більше не прокидатися», «я прошу Бога про смерть», «мені хочеться, щоб зі мною трапився нещасний випадок»), аж до думки про самогубство. Думки про самогубство (суїцидальні думки) часто з'являються всупереч бажанням пацієнта, який намагається з ними впоратися, ігнорує їх, але з часом це стає все важчим. Часто пацієнт «кличе на допомогу», наприклад інформуючи про це оточуючих. У крайніх випадках пацієнт починає замислюватися про те, як конкретно він вчинить самогубство (суїцидальні нахили). Він може це запланувати в деталях, або, навпаки, діяти імпульсивно — незапланованим і раптовим. Думки про безнадійність, смерть і самогубство також є абсолютним показанням для психіатричної консультації.

Під час депресії часто зустрічаються інші менш типові симптоми, які часто утруднюють правильну діагностику і є причинами діагностичних помилок. До них належать наступні групи симптомів:

• Порушення концентрації уваги, відчуття погіршення пам'яті й пізнавальних (когнітивних) функцій, які поступово зникають під час лікування депресії й враз із поліпшенням настрою.
• Порушення сну при депресії часто проявляються труднощами з засинанням і підтримкою сну, сон часто неглибокий, переривчастий. Також характерною рисою депресії є часте пробудження вранці (3:00–5:00 ранку) з можливістю знову заснути при більш низькому ступені тяжкості депресії або з неможливістю знову заснути в людей зі значно вираженою депресією. Порушення сну в разі депресії можуть виникати й у вигляді надмірної сонливості як вночі, так і вдень. Важко прокидатися після нічного сну, пацієнти говорять, що вони «сплять всю ніч і весь день» з невеликими перервами.
• Часто спостерігається зниження чи втрата апетиту. Пацієнти часто кажуть, що вони їдять через силу, змушують себе, тому що знають, що це необхідно, чи пояснюють це тим, що їжа без смаку. Іноді це супроводжується значною втратою ваги (кілька кілограмів на місяць). Однак, іноді депресія може супроводжуватися і надмірним апетитом, переїданням (особливо солодкої їжі), нетиповим для попередньої поведінки , які в поєднанні з недостатньою фізичною активністю можуть призвести до збільшення маси тіла. У цій ситуації мова йде про так звану атипову депресію.
• Зниження лібідо (сексуального потягу) — відсутність бажання сексу в жінок і чоловіків часто виникає при депресії. Зниження або втрата інтересу до сексуальної сфери може посилити депресивні відчуття зменшення власної гідності, жіночності, мужності та привабливості. А це, в свою чергу, може вплинути на ще більше ослаблення лібідо. Статеве життя не приносить задоволення. Це може ще більше посилити депресію. Сексуальні розлади, пов'язані із депресією, зазвичай проходять із поліпшенням настрою при лікуванні відповідними препаратами.
• У жінок можуть виникати розлади статевого циклу й порушення менструального циклу.
• Для типових форм депресії характерні так звані щоденні перепади настрою. Пацієнти зазвичай почуваються гірше вранці, опівдні, і їм дуже важко почати день. Увечері їхній настрій дещо поліпшується і трохи збільшується активність. У ході прогресу в лікуванні депресії вечірні години кращого самопочуття «подовжуються» спочатку до полудня, а потім і до ранку. Але є також пацієнти з депресією, які почувають себе краще вранці, ніж увечері, або у яких немає відчуття щоденних перепадів настрою.

Чому я?

У даний час при розгляді причин психічних захворювань, у тому числі депресії, часто використовується так звана біопсихосоціальна модель. Серед причин депресії можливі наступні:

• біологічні чинники (наприклад генетичні фактори, зміни рівня нейротрансмітерів у головному мозку, соматичне здоров'я, хронічні захворювання, шкідливі звички);
• психологічні чинники (наприклад стресові життєві події і способи боротьби з ними, подружні відносини, сім'я та стосунки з іншими людьми);
• соціальні і культурні чинники (наприклад мережа соціальної підтримки, відчуття самотності, професійна, шкільна, матеріальна й житлова ситуація).

Також рекомендовано вивчити можливі взаємозв'язки між перерахованими вище факторами, оскільки вони часто співіснують. Найчастіше психічні захворювання, у тому числі депресія, є результатом взаємодії сукупності різних факторів, що належать до кількох із цих категорій.

Коли слід звернутися до психіатра при депресії?

Завжди, коли стан психічного здоров'я викликає особливе занепокоєння у цієї людини або оточуючих.

Якщо депресивні симптоми від легкого до помірного ступеня зберігаються протягом 2–4 тижнів, незалежно від причини, необхідна консультація психіатра. Якщо їх вираженість значна, психіатрична консультація повинна бути проведена якомога швидше. Якщо депресивні симптоми зберігаються тільки протягом 2–3 днів, але їх поява повторюється часто або циклічно (наприклад, щомісяця), також рекомендується відвідування психіатра.

У разі виявлення наступних станів необхідне обстеження на предмет депресії: хронічне (тобто тривалістю понад місяць) безсоння, хронічний біль, хронічні соматичні захворювання (наприклад цукровий діабет, ішемічна хвороба серця і перед- або післяінфарктні стани, гіпотиреоз і гіпертиреоз), неврологічні захворювання (включаючи інсульт), незрозумілі соматичні симптоми, часті візити до лікаря, які не приносять постановки діагнозу і не покращують стан пацієнта, післяпологовий період, зловживання і залежність від психоактивних речовин, тяжкі стресогенні події в житті.

Навіть у разі виникнення окремих суїцидальних думок, над якими пацієнт відчуває контроль, без суїцидальних тенденцій, необхідна термінова консультація психіатра й початок відповідного лікування і тактики (незалежно від тривалості симптомів депресії). Особа з думками про самогубство не завжди потребує госпіталізації у психіатричний стаціонар (в таких випадках саме боязнь госпіталізації є частою причиною відмови від візиту до психіатра). Психіатр під час огляду пацієнта оцінює, серед іншого, його психічний стан, ризик самогубства, вираженість суїцидальних думок і здатність справлятися з ними, можливість підтримки оточуючих. Він також оцінює перебіг і ефективність поточного лікування та приймає рішення про його подальше лікування в амбулаторних умовах або скеровує його в психіатричний стаціонар.

Наростання суїцидальних думок і тенденцій — це стан безпосередньої загрози здоров'ю та життю. У такому разі абсолютно необхідно негайно звернутися до психіатрав психіатричній поліклініці, або іншій амбулаторній установі, а якщо це неможливо, то звернутися прямо у приймальне відділення психіатричної лікарні. У цьому випадку направлення на психіатричну госпіталізацію не є обов'язковим.

Фактори ризику самогубства включають, перш за все, значне посилення відчуття безвиході. Інші ознаки депресії, які потребують особливої уваги з боку як медичного персоналу, так і оточуючих, включають:

• безсоння;
• хронічний біль, соматичні й неврологічні захворювання;
• значне наростання симптомів депресії;
• психотичні симптоми (наприклад маячення: катастрофічні, нігілістичні — відчуття браку сенсу й мети в житті, іпохондричні, гріховності та засудження);
• психомоторне збудження;
• підвищена тривожність;
• зловживання алкоголем і іншими психоактивними речовинами;
• значне нехтування зовнішністю і особистою гігієною;
• депресія в більш пізньому віці;
• соціальні й економічні фактори (наприклад траур, сирітство, проблеми в шлюбі, розчарування у роботі або в школі, безробіття, заборгованість, конфлікт із батьками чи дітьми, проблеми з житлом, борги, проблеми з законом, самотність);
• спроби самогубства й суїцидальні тенденції, виявлені під час розмови;
• випадки самогубства серед родичів або інших важливих для пацієнта людей.

Як лікар ставить діагноз?

Кожний лікар, а не лише психіатр, може діагностувати або запідозрити депресію. У цьому може допомогти швидкий скринінг-тест, що складається із 2-х питань:

1. Чи відчували Ви протягом останнього місяця зниження інтересу до виконання різних справ або зменшення відчуття задоволення?

2. Чи відчували Ви протягом минулого місяця смуток, пригнічення чи відчай?

Позитивна відповідь на одне запитання означає потребу в більш ретельному обстеженні на предмет депресії.

У разі депресії основним діагностичним методом, який дозволяє поставити діагноз, є ретельне психіатричне обстеження і анамнез (бесіда з пацієнтом, по можливості, також з його/її родичами/опікунами).

Також важливо діагностувати можливі супутні психічні розлади (наприклад тривожні розлади, зловживання психоактивними речовинами). Важливо оцінити стан соматичного (фізичного) здоров'я і провести певні лабораторні тести, щоб виключити або підтвердити загальні медичні розлади, які можуть бути причиною депресії або супроводжувати її (наприклад, гіпотиреоз або гіпертиреоз).

У разі депресії також рекомендується контрольний візит до сімейного лікаря та/або фахівців у інших сферах медицини, щоб повністю оцінити стан здоров'я пацієнта і поточне лікування хронічних соматичних захворювань пацієнта (за наявності).

Іноді депресія є симптомом іншого психічного розладу — в даному випадку це найчастіше біполярний афективний розлад. На підставі зібраного у пацієнта анамнезу виключається або підтверджується наявність типових для цієї хвороби періодів зокрема підвищеного настрою і поведінки, пов'язаної зі збільшенням енергії, активності, винахідливості, фізичної витривалості та зниженням потреби у сні, що чергуються з періодами депресії. Такі періоди, в залежності від тяжкості та кількості симптомів, називаються гіпоманією або манією.

В діагностиці депресії також використовуються спеціальні анкети (опитувальники) й тести, зокрема: шкала депресії Бека, шкала депресії Гамільтона, шкала Монтгомері-Асберга. Без психіатричного обстеження одного тільки опитувальника недостатньо для діагностики або виключення депресії, але це може бути корисним для оцінки ступеня її тяжкості й моніторингу лікування.

Які є методи лікування депресії?

Лікування депресії полягає в тому, щоб зупинити симптоми й відновити функціонування на рівні до захворювання (ремісія) і запобігти рецидивам. Пацієнт має бути партнеромпід час терапії. Лікар повинен спонукати його спостерігати за собою, формулювати свої цілі й задавати питання. Все це служить для кращого дотримання рекомендацій і співпраці в процесі лікування. Вибір методу і способу лікування також залежить від уподобань пацієнта. На додачу, важливо інформувати пацієнта та його сім'ю про причини, симптоми, перебіг, тривалість і наслідки цього захворювання. Пацієнт і близькі йому особи повинні знати, наскільки важливо регулярно приймати ліки, оскільки переривання лікування — це перший крок до рецидиву. До настання ремісії візити до лікаря повинні проводитися навіть кожні 1–2 тижні, а потім один раз на місяць.

Доцільно, щоб лікування депресії було комплексним, тобто складалося з медикаментозної терапії (правильно підібраний антидепресант/антидепресанти), психотерапії (і/або інші форми терапії чи терапевтичні заняття) і психоосвіти.

Основні методи терапії

Медикаментозна терапія (фармакотерапія) при депресії

Медикаментозна терапія (антидепресанти) — ліки слід підбирати відповідно до симптомів у пацієнта, з урахуванням потенційних побічних ефектів, супутніх захворювань і будь-яких інших препаратів, які приймає пацієнт. Це повинно бути спільне рішення лікаря і пацієнта. Антидепресанти не викликають звикання. Їх слід приймати щодня, відповідно до призначень лікаря. Поліпшення можна відчути лише через 2–4 тижні терапії. Правильно проведене медикаментозне лікування спричиняє задовільне поліпшення у приблизно 70 % пацієнтів вже після першого курсу лікування. Якщо поліпшення у пацієнта не спостерігається, тоді проводиться заміна антидепресанта/антидепресантів, а іноді додаються підтримуючі препарати з інших груп. Ліки не можна відміняти без консультації з лікарем, навіть якщо пацієнт почувається краще, оскільки це може спричинити синдром відміни й рецидив депресії. Невеликі побічні ефекти медикаментозної терапії трапляються досить часто, але, зазвичай, швидко зникають. Виникнення сильніших або більш неприємних побічних ефектів вимагає консультації з лікарем. У даний час доступні дуже сучасні й безпечні препарати, які можна застосовувати протягом тривалого часу. Деякі з них не вступають в реакцію з алкоголем, і прийом багатьох із них не є протипоказанням для водіння.

Психотерапія та психоосвіта при депресії

Під час депресивного епізоду особливо рекомендується когнітивно-поведінкова терапія, спрямована на вирішення проблем і підтримку. Часто пацієнти, особливо на початку лікування депресії, не хочуть або не можуть почати психотерапію. Також іноді, після поліпшення стану психічного здоров'я внаслідок медикаментозного лікування, у них більше не залишається мотивації для продовження психотерапії. У рідкісних, однак цілком виправданих випадках, лікування депресії починається із психоосвіти (навчання і бесіди з пацієнтом про депресію) і/або психотерапії (і терапевтичних занять), тоді як медикаментозна терапія відтерміновується. Прикладами таких ситуацій можуть бути легка депресія і депресія під час вагітності.

Фототерапія при депресії

Фототерапія — це метод з доведеною ефективністю і високою безпекою, використовуваний у разі сезонної депресії, тобто такої, що виникає восени та взимку і/або взимку й навесні. Він полягає в застосуванні багаторазового впливу світла визначеної інтенсивності.

Електросудомна (електроконвульсивна, електрошокова) терапія при депресії

Електрошокова терапія — це ефективний і безпечний метод лікування, який зазвичай використовується у разі невдачі правильно проведеної медикаментозної терапії, а також у тих випадках, коли стан пацієнта вимагає втручання, але прийом ліків протипоказаний, або в ситуації, коли депресія та її наслідки стають небезпечними для життя.

Дієта і фізична активність при депресії

Також варто звернути увагу на правильне харчування і фізичну активність. Регулярні вправи помірної інтенсивності (тобто під час яких пацієнт ще може говорити, але вже не може співати) можуть стати ефективним способом поліпшення настрою і цінним елементом комбінованої терапії депресії.