Гіпотиреоз

Зміст

• Якими є причини гіпотиреозу
• Симптоми гіпотиреозу
• Хвороба Хашимото
• Лікарські засоби для лікування гіпотиреозу
• Чи гіпотиреоз можна вилікувати
• Коли проводити аналіз крові на ТТГ, FT3 і FT4

Що таке гіпотиреоз та якими є його причини?

Гіпотиреоз — це порушення, при якому щитоподібна залоза виробляє занадто мало гормонів, порівнюючи з потребами організму. Щитоподібна залоза — це малий орган, розміщений біля основи шиї, який зараховують до ендокринних залоз (див. рисунок нижче). Він відповідає за продукцію та вивільнення двох гормонів: трийодтироніну (T3) та тироксину (T4), які регулюють функцію більшості тканин організму, а також впливають на метаболізм нашого організму і термогенез (теплопродукцію). Функція щитоподібної залози контролюється гіпофізом, який вивільняє тиреотропний гормон (ТТГ), що стимулює продукцію T3 i T4 щитоподібною залозою.

Функції щитоподібної залози та гіпофізу зберігають тісну залежність (негативний зворотний зв'язок): підвищена концентрація гормонів щитоподібної залози  спричиняє зменшене вивільнення ТТГ гіпофізом, а дефіцит гормонів стимулює продукцію ТТГ.

До найпоширеніших причин гіпотиреозу зараховують:

• хворобу Хашимото, тобто хронічний аутоімунний (лімфоцитарний) тиреоїдит. Аутоімунне захворювання, викликане власними антитілами, що викликає безболісне запалення щитоподібної залози, яке повільно (це триває роками) руйнує щитоподібну залозу і призводить до зниження продукції гормонів.
• стан після хірургічного видалення щитоподібної залози. Операція на щитоподібній залозі може проводитись з різних причин (вузловий зоб, хвороба Грейвса-Базедова, рак щитоподібної залози). У результаті видалення усієї щитоподібної залози розвивається тривалий гіпотиреоз. Ступінь гіпотиреозу у випадку видалення частини щитоподібної залози (напр. однієї долі) залежить від обсягу операції.
• стан після лікування радіоактивним йодом. Лікування радіоактивним йодом (131I) може проводитися з різних причин (наприклад, хвороба Грейвса-Базедова, токсичний вузловий зоб).

Серед рідкісніших причин гіпотиреозу слід перерахувати:

• інші запалення щитоподібної залози (напр., підгострий тиреоїдит, післяпологовий тиреоїдит); у цих випадках гіпотиреоз може бути минущим
• медикаментозний гіпотиреоз (напр.: аміодарон, інтерферон)
• вторинний гіпотиреоз при захворюваннях гіпофіза.

Наскільки часто спостерігається гіпотиреоз?

Гіпотиреоз — це найчастіше порушення функції щитоподібної залози; спостерігається у близько 5 % дорослих жінок та у близько 1 % чоловіків. Хоча частота гіпотиреозу зростає з віком (особливо в осіб у віці старше 60 років), захворювання також зустрічається у молодих людей та дітей. Гіпотиреоз на фоні хвороби Хашимото часто спостерігається у членів сім'ї.

Симптоми гіпотиреозу

Рисунок 1. Щитоподібна залоза є малим органом, розміщеним біля основи шиї

Основні симптоми, що вказують на гіпотиреоз, це:

• постійне відчуття холоду
• стомлюваність/сонливість
• депресія
• порушення пам'яті
• збільшення маси тіла
• дефекація відбувається рідше/закреп
• уповільнене серцебиття, низький артеріальний тиск
• шкіра бліда, суха та лущиться, волосся сухе
• порушення менструального циклу, безпліддя.

У лабораторних дослідженнях можна виявити підвищений рівень холестерину та анемію. Симптоми гіпотиреозу можуть мати різну вираженість, від легкої до дуже тяжкої. Особи з легким гіпотиреозом можуть не спостерігати у себе жодного з перерахованих симптомів, однак якщо захворювання не буде діагностоване і ліковане, то воно може підступно розвиватись. Наслідками тяжкого гіпотиреозу можуть бути хвороби серця, безпліддя, а в дуже тяжких випадках навіть кома.

Що робити в разі появи симптомів, які вказують на гіпотиреоз?

У разі появи симптомів, що вказують на гіпотиреоз, слід звернутись до сімейного лікаря, який після медичного обстеження (збору анамнезу та фізикального обстеження) прийме рішення щодо необхідності проведення визначення ТТГ. Систематичні дослідження ТТГ також необхідно проводити в осіб, у сім’ї яких виявлено хворобу Хашимото. Особливо важливо діагностувати гіпотиреоз у жінок, які планують вагітність, оскільки цей стан  має дуже негативний вплив як на матір, так і на плід. Саме тому багато спеціалістів рекомендують проводити аналіз на ТТГ у кожної жінки, яка планує вагітність.

Діагностика гіпотиреозу

Для того, щоб підтвердити гіпотиреоз, необхідно провести гормональні дослідження. Початкове дослідження, яке оцінює функцію щитоподібної залози, може призначити сімейний лікар. Якщо отриманий результат буде патологічним (вище верхньої границі норми), необхідно провести вимірювання концентрації тироксину (FT4). Первинний гіпотиреоз (пов’язаний із захворюванням щитоподібної залози, а не гіпофіза) діагностують у тому випадку, якщо співіснує підвищена концентрація ТТГ та знижена концентрація  FT4.

Рисунок 2. УЗД щитоподібної залози допомагає встановити причину гіпотиреозу

У разі постановки діагнозу гіпотиреозу лікар намагатиметься встановити його причину. У цьому допоможе:

• УЗД щитоподібної залози; при хворобі Хашимото можна виявити зменшення розмірів щитоподібної залози та знижену ехогенність.
• Визначення антитиреоїдних антитіл у сироватці крові, оcобливо антитіл до тиреопероксидази (АТПО) чи тиреоглобуліну (АТТГ): підвищена концентрація АТПО є характерною для хвороби Хашимото.

Лікування гіпотиреозу

Лікування гіпотиреозу полягає у систематичному заміщенні гормонів щитоподібної залози. Синтетичний левотироксин є ідентичним з гормоном, що виробляється у щитоподібній залозі, і має таку ж саму дію. Існує багато препаратів левотироксину, які можуть відрізнятись за ефектом дії; тому найкраще завжди вживати один і той же препарат. Систематична замісна терапія гормонами щитоподібної залози призводить до нормалізації концентрації ТТГ та відновлення нормального функціонування організму. Більшість хворих можуть лікуватись амбулаторно. Особи з тяжким гіпотиреозом або з супутніми серйозними захворюваннями (напр. захворювання серця) можуть початково вимагати стаціонарного лікування.

Левотироксин необхідно вживати систематично, найкраще в один і той же час доби, зазвичай зранку, обов’язково натщесерце, приблизно за 30–60 хв до прийому їжі. У кожному випадку лікар в індивідуальному порядку визначає початкову дозу лікарського засобу. У подальшому проводяться контрольні дослідження концентрації ТТГ і на основі отриманого результату лікар модифікує дозу лікарського засобу. Початково може бути необхідним частіший контроль ТТГ (приблизно кожних 6–12 тижнів). Натомість після стабільної компенсації гіпотиреозу контроль ТТГ можна проводити рідше (кожних 6–12 місяців).

Слід інформувати лікуючого лікаря про вживання всіх інших лікарських засобів; деякі лікарські засоби (напр. препарати заліза) не слід застосовувати з левотироксином в один і той же час доби.

Чи гіпотиреоз можна повністю вилікувати?

Більшість пацієнтів з гіпотиреозом вимагають лікування левотироксином та систематичного контролю ТТГ впродовж усього життя. У деяких випадках (напр., післяпологовий тиреоїдит, підгострий тиреоїдит, медикаментозний гіпотиреоз) може спостерігатись самостійне одужання і зникнення гіпотиреозу.

Як не захворіти на гіпотиреоз?

Аутоімунні захворювання щитоподібної залози (напр. хвороба Грейвса-Базедова, хвороба Хашимото) є генетично детермінованими. Ми не маємо впливу на генетичну схильність в осіб з обтяженим анамнезом. Особи, в сім’ї яких спостерігаються аутоімунні захворювання щитоподібної залози, повинні про це повідомити своєму лікарю, щоб, наприклад, уникнути деяких лікарських засобів, які можуть вплинути на розвиток хвороби. Окрім цього, такі особи повинні систематично контролювати концентрацію ТТГ для того, щоб якомога швидше діагностувати гіпотиреоз, який розвивається, а також не допустити до появи тяжких симптомів.