Визначення випадку реінфекції SARS-CoV-2 відповідно до ECDC

8 квітня 2021 року Європейський центр профілактики та контролю захворювань (ECDC) опублікував звіт, в якому пропонується визначення випадку підозри на реінфекцію SARS-CoV-2. У документі також обговорюються поточний стан знань про тривалість імунітету після перенесеного COVID-19 і результати опитувальника, розісланого в країнах Європейського Союзу (ЄС) або Європейської економічної зони (ЄЕЗ).

28 січня 2021 року ECDC розіслав опитування про існуючі визначеннях випадків епіднагляду і системи звітності про повторні інфекції в країнах ЄС/ЄЕЗ. Тринадцять з 17 країн, які відповіли на опитувальник, підтвердили, що у них є національне визначення випадку з мінімальним інтервалом від 45 до 90 днів між випадками, описаними згідно з їх визначенням. Методи виявлення і підрахунку можливих випадків реінфекції SARS-CoV-2, включаючи враховані діагностичні критерії, також були різними.

Серед 12 країн, які відповіли на опитування, у 2020 році було загалом зареєстровано 1 887 можливих випадків реінфекції. Хоча випадки повторного зараження SARS-CoV-2 здаються рідкісними, експерти ECDC все ж вважають, що представлені дані занижені відносно справжнього числа реінфекцій. Крім того, вони вказують, що діагноз повторного зараження SARS-CoV-2 може бути поставлений тільки після підтвердження повної елімінації вірусу після першого епізоду інфекції, що непросто за відсутності задокументованого безсимптомного періоду і доступу до секвенування вірусу. Часто буває складно однозначно виключити лабільність вірусної екскреції або можливість хибно негативних результатів через занадто низьку концентрацію вірусу. Тому для поліпшення санітарного нагляду і визначення важливості реінфекції на території ЄС/ЄЕЗ, особливо в контексті появи нових варіантів, пропонується визначення випадку з підозрою на реінфекцію SARS-CoV-2, в якому враховується час, необхідний для вироблення нейтралізуючих антитіл (див. рамка). Це зроблено для поліпшення звітності через Європейську систему нагляду TESSY (The European Surveillance System). Встановлення стандартів для звітів про реінфекції важливо не тільки для визначення фактичної кількості повторних заражень, але також в контексті циркулюючих варіантів і визначення тяжкості перебігу реінфекції. На даний момент дані про тяжкість перебігу реінфекції SARS-CoV-2 нечисленні і суперечливі. Однак було підтверджено, що варіанти VOC (викликають занепокоєння — variant of concern) SARS-CoV-2 — B.1.351 (варіант з ПАР) і P.1 (бразильський варіант) — мають здатність уникати імунної відповіді, викликаної попереднім зараженням іншим варіантом вірусу. Автори звіту ECDC вважають можливим те, що реінфекції будуть частішими в районах, де відбувається трансмісія цих нових варіантів.

Тривалість імунітету після перенесеного COVID-19 і ризик повторного зараження

Було підтверджено, що після інфекції, спричиненої SARS-CoV-2, імунна відповідь виникає як з боку В-лімфоцитів, що виробляють антитіла, зокрема нейтралізуючі антитіла, так і з боку Т-лімфоцитів. Дані, отримані з систематичного огляду приблизно 150 досліджень, показують, що у людей, інфікованих SARS-CoV-2:

• специфічні IgM з'являються до появи IgG антитіл і їх максимальна концентрація спостерігається між 2-м і 5-м тижнями, а потім знижується протягом 3–5 тижнів від виникнення симптомів

• найвища концентрація специфічних IgG спостерігається між 3-м і 7-м тижнями після появи симптомів і зберігається не менше 8 тижнів

• віруснейтралізуючі антитіла починають виявлятись через 7–15 днів після появи симптомів захворювання, у подальшому їх концентрація підвищується до 14-го-22-го дня, поки не досягне плато, а потім знижується

• нижчі концентрації антитіл спостерігаються у людей із безсимптомним або легким клінічним перебігом COVID-19

• у >90 % інфікованих з’являються специфічні антитіла класу IgG, зокрема нейтралізуючі (проте автори звіту відзначають, що дані отримано в основному з обсерваційних досліджень, проведених серед госпіталізованих пацієнтів, за якими здійснювалося спостереження протягом 3-х місяців після зникнення симптомів).

Результати когортних досліджень показують, що захисний ефект після перенесення інфекції SARS-CoV-2 у 81–100% людей зберігається протягом принаймні 5–7 місяців, але необхідний більш тривалий період спостереження, щоб краще визначити, яка в дійсності тривалість захисту від реінфекції. Однак автори звіту відзначають, що дослідження, на які вони спираються, проводилися до появи нових варіантів вірусу. Вважається, що сероконверсія після інфікування раніше циркулюючими варіантами пов'язана з утворенням нейтралізуючих антитіл проти вірусу, гомологічного до того, який викликає дану інфекцію. Однак їх нейтралізуючий потенціал може бути знижений щодо VOC, особливо з мутацією E484K.

Й надалі однозначно не відомо, які імунні механізми захищають від реінфекції SARS-CoV-2. Тому в даний час було прийнято, що підтвердження утворення нейтралізуючих антитіл може бути маркером захисту від реінфекції у людей, які перенесли інфекцію SARS-CoV-2. Було показано, що здатність сироватки нейтралізувати вірус корелює з присутністю в ній IgG антитіл проти S-білка вірусу (білок-”шип”/спайковий білок) або проти рецептор-зв’язуючого домену (RBD). Домен S1 вірусного спайкового білка включає область RBD, і антитіла проти неї перешкоджають проникненню вірусу в клітину. Автори проспективного когортного дослідження з Сінгапуру, в якому оцінювалася динаміка появи нейтралізуючих антитіл SARS-CoV-2, описали 5 варіантів їх появи з плином часу (дослідження проводилося серед 168 осіб із підтвердженим інфікуванням SARS-CoV-2 з різним ступенем тяжкості клінічного перебігу COVID-19):

• відсутність нейтралізуючих антитіл (12% досліджуваних) — люди, у яких нейтралізуючі антитіла не були виявлені

• швидке зникнення нейтралізують антитіл (27% досліджуваних) — люди з наявністю нейтралізуючих антитіл приблизно через 20 днів після появи клінічних симптомів, але з їх зникненням до закінчення 180-денного періоду

• повільне зникнення нейтралізуючих антитіл (29%) — люди, у яких нейтралізуючі антитіла в сироватці були виявлені через 180 днів після появи клінічних симптомів

• персистуюча продукція нейтралізуючих антитіл (32%) — люди з дуже незначним зниженням концентрації нейтралізуючих антитіл з плином часу

• відтерміноване вироблення антитіл (2%) — особи з несподіваним підвищенням концентрації нейтралізуючих антитіл в період пізньої реконвалесценції (90–80 днів від появи симптомів).

Автори дослідження виявили, що у людей із легким перебігом інфекції частіше відбувалося швидке зникнення нейтралізуючих антитіл.