Вплив лоркасеріну на профілактику і ремісію цукрового діабету 2-го типу в осіб з надмірною вагою та ожирінням — дослідження CAMELLIA-TIMI 61

Дата: 17 червня, 2019

Скорочення: АСК — ацетилсаліцилова кислота,ІМТ — індекс маси тіла, ДІ — довірчий інтервал, ВР — відносний ризик, ITT — (аналіз результатів в окремих групах) відповідно до запланованого лікування, RCT — рандомізоване дослідження

Методика: мультицентрове RCT, подвійна сліпа проба; ITT-аналіз

Популяція: 12 000 осіб (вік [медіана] 64 роки, чоловіки 64,2 %, з надмірною вагою або ожирінням (ІМТ ≥27 кг/м2) і серцево-судинним захворюванням, спричиненим атеросклерозом (особи віком ≥40-ка років з супутнім атеросклерозом коронарних артерій, атеросклерозом сонних і хребтових артерій або атеросклеротичним ураженням периферичних артерій) або його високим ризиком (чоловіки віком ≥50-ти років і жінки ≥55-ти років із цукровим діабетом та, як мінімум, 1-м із нижчеперерахованих факторів: дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, рШКФ 30–60 мл/хв/1,73 м2, концентрація C-реактивного білка, яку оцінено з допомогою дослідження, що має високу чутливість, >3 мг/л, мікроальбумінурія або макроальбумінурія); цукровий діабет 2-го типу в 56,8 %, предіабет (HbA1c 39–48 ммоль/моль або концентрація глюкози в сироватці крові натще 5,6–6,9 ммоль/л) у 33,3 %, нормоглікемія у 9,9 %, ІМТ 35 кг/м2 [медіана]; актуальне вживання АСК у 75,4 %, статинів у 85,4 %, інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту і блокаторів рецептора ангіотензину у 75,1 %

Втручання: лоркасерін п/о 10 мг 2 x на день.

Контроль: плацебо

Усі хворі одночасно брали участь в програмі, під час якої отримували поради щодо здорового способу життя, фізичної активності та правильного харчування.

Результати: див. табл.

Порівняння локарсеріну з плацебо в осіб з надмірною вагою та ожирінням під час періоду тривалістю 3,3 [медіана] року
Кінцеві точки	Плацебо (%)	Лоркасерін (%)	ВР (95 % ДІ)
Особи з переддіабетом
Цукровий діабет	10,3	8,5	0,81 (0,66–0,99)
Тривала нормоглікеміяa,б	7,6	9,2	1,20 (0,97–1,49)
Особи з переддіабетом та особи з нормоглікемією
Цукровий діабет	8,4	6,7	0,77 (0,63–0,94)
Хворі з цукровим діабетом
Тривала нормоглікеміяa,б	0,4	0,5	1,08 (0,54–2,19)
Тривале усунення гіперглікеміїв,г	6,0	7,1	1,21 (1,00–1,45)
Мікросудинні ускладненняе	12,4	10,1	0,79 (0,69–0,92)
Періодична мікроальбумінурія	10,0	7,8	0,77 (0,66–0,90)
Діабетична ретінопатія	0,9	0,7	0,84 (0,50–1,43)
Діабетична нейропатія	2,0	1,9	0,94 (0,67–1,32)
a концентрація HbA1c <5,7 % і концентрація глюкози в сироватці крові натще <100 мг/дл (5,6 ммоль/л) без застосування гіпоглікемізуючих лікарських засобів б нормоглікемія, яку досягнуто під час дослідження і яка зберігалась до часу його завершення в концентрація HbA1c <6,5 % і концентрація глюкози в сироватці крові натще <126 мг/дл (7,0 ммоль/л) без застосування гіпоглікемізуючих лікарських засобів г усунення гіперглікемії, якого досягнуто під час дослідження і яке зберігалась до часу його завершення д сумарна оцінка: періодичної мікроальбумінурії, діабетичної ретінопатії, діабетичної нейропатії

Застосування лоркасеріну асоціювалось зі зменшенням ризику розвитку цукрового діабету на 19 % в осіб з предіабетом і на 23 % в осіб з нормальною толерантністю до глюкози. Застосування лоркасеріну, порівнюючи з застосуванням плацебо, впродовж року асоціювалось зі зниженням маси тіла на 2,6 кг (95% ДІ: 2,3–2,9 кг) у підгрупі хворих з цукровим діабетом, на 2,8 кг (95% ДІ: 2,5–3,2 кг) в осіб з предіабетом і на 3,3 кг (95% ДІ: 2,6–4,0 кг) в осіб з нормоглікемією (p <0,0001 для кожного з порівнянь) та зниженням концентрації HbA1c на, відповідно, 0,33 % (95% ДІ: 0,29–0,38, p<0,0001), 0,09 % (95% ДІ: 0,08–0,11, p<0,0001) i 0,08 % (95% ДІ: 0,04–0,11, p<0,0001).

Результати: Застосування лоркасеріну, порівнюючи з застосуванням плацебо в осіб з надмірною вагою або ожирінням:

1) асоціювалось зі зменшенням ризику розвитку цукрового діабету та зниженням маси тіла, за відсутності впливу на ризик досягнення тривалої нормоглікемії (нормоглікемія, яку досягнуто під час дослідження і яка зберігалась до часу його завершення) в осіб із супутнім предіабетом

2) асоціювалось зі збільшенням частоти тривалого усунення гіперглікемії (усунення гіперглікемії, якого досягнуто під час дослідження і яке зберігалась до часу його завершення), зниженням маси тіла та зменшенням ризику розвитку періодичної мікроальбумінурії, за відсутності впливу на ризик досягнення тривалої нормоглікемії (нормоглікемія, яку досягнуто під час дослідження і яка зберігалась до часу його завершення) в осіб із супутнім цукровим діабетом.

Під час аналізу чутливості як у підгрупі з супутнім предіабетом, так і в підгрупі хворих із цукровим діабетом, було спостережено, що застосування лоркасеріну, порівнюючи з застосуванням плацебо, збільшує частоту досягнення нормоглікемії у принаймні одному вимірюванні, проведеному під час дослідження.