НАЖХП приймає участь у патогенезі цукрового діабету 2-го типу та серцево-судинного захворювання

Захворюваність на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) в усьому світі зростає. У випадку деяких хворих з НАЖХП ізольований стеатоз може трансформуватись у неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) і фіброз, що підвищує ризик цирозу та гепатоцелюлярного раку. Додатково вважається, що НАЖХП приймає участь у патогенезі типових порушень, таких як цукровий діабет 2-го типу і серцево-судинне захворювання.

У дослідженнях, опублікованих в інтернет-виданні «The Lancet» обговорено нові концепції, пов’язані з діагностуванням, прогнозуванням ризику та лікуванням НАЖХП. НАЖХП має гетерогенний характер, а її занедбані стадії ймовірно суттєвим чином впливають на супутні захворювання, зокрема інсулінорезистентність і цукровий діабет 2-го типу. У зв’язку з цим на більш ранніх етапах необхідно застосувати ефективні неінвазивні діагностичні методи, особливо в осіб з інсулінорезистентністю або хворих на цукровий діабет 2-го типу, з метою ідентифікації різних стадій захворювання у згаданих хворих.

Хоча найсильніші алелі генетичного ризику для НАЖХП (тобто алель 148Met в PNPLA3 і алель 167Lys в TM6SF2) асоціюються зі збільшеною кількістю жиру в печінці та прогресією до НАСГ і цирозом, виявлено несподіваний зв’язок вказаних алелів із захистом від розвитку серцево-судинного захворювання. Якщо вказаний зв’язок є незмінним у різних популяціях, тоді під час лікування НАЖХП може бути необхідним врахування невідповідності у прогнозуванні НАЖХП-асоційованого ризику між захворюванням печінки та поза ним.

Окрім цього складається враження, що лікарські засоби, які застосовують для лікування НАЖХП, відрізняються за кардіометаболічною та антифібротичною активністю, що, в свою чергу, вказує на потребу деталізації діагнозу та адаптації підходу до лікування, зокрема комбінованого. Нова концепція може бути придатною для ендокринологів та гепатологів, котрі реалізують мультидисциплінарний підхід у лікуванні НАЖХП.