Лікування пацієнтів похилого віку із неспецифічними запальними захворюваннями кишківника (НЗЗК)

Допоможіть нам допомагати!

Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.

Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.

Дата: 2 січня, 2020

Автор: Karolina Moćko, Małgorzata Szczepanek

Обговорення статті: Comparative safety and effectiveness of tumor necrosis factor α antagonists and vedolizumab in elderly IBD patients: a multicentre study

T. Adar i співавт.

Alimentary Pharmacology & Therapeutics, 2019; 49: 873–879

Скорочення: ВК — виразковий коліт, ВР — відносний ризик, ДІ — довірчий інтервал, ЛЗ — лікарський засіб, НЗЗК — неспецифічне запальне захворювання кишківника, ФНП-α — фактор некрозу пухлин α, ХК — хвороба Крона, NNH — number needed to harm.

Методологія: ретроспективне когортне дослідження

Популяція: 234 хворих із діагностованою ХК (51 %), ВК (47 %) або некласифікованою формою НЗЗК (2 %) у віці ≥60-ти років (60–88 років; чоловіки 58 %), які почали лікування антагоністом ФНП-α (інфліксимабом [81 %], адалімумабом [17 %], голімумабом [2 %], цертолізумабом пегол [1 %]) чи ведолізумабом (у разі вживання кількох біологічних засобів проведено аналіз даних щодо того ЛЗ, який застосовувався першим); вік на момент постановки діагнозу захворювання — сер. 54 роки, вік на момент початку лікування біологічним ЛЗ — сер. 68 років

Опис методології: Дані отримано з 3-х центрів у США; враховувались наступні інформації: вік на момент постановки діагнозу захворювання, тривалість захворювання, анамнез щодо попереднього лікування, локалізація захворювання, характеристика захворювання відповідно до Монреальської класифікації, а також попереднє фармакологічне і хірургічне лікування з приводу НЗЗК. У всіх хворих застосовувались стандартні початкові дози, а в подальшому дозу модифікували в залежності від клінічної ситуації.

Результати: див. табл.

Таблиця. Застосування антагоністів ФНП-α, порівнюючи з застосуванням ведолізумабу, під час лікування хворих із НЗЗК у похилому віці, впродовж 1-го року спостереження
Кінцеві точки	Ведолізумаб (%)	Антагоніст ФНП-α (%)	ВР (95% ДІ)*
ремісіяa
впродовж 3-х місяців від початку лікування	38	50	1,31 (0,97–1,77)
впродовж 6-ти місяців від початку лікування	45	54	1,11 (0,84–1,46)
впродовж 12-ти місяців від початку лікування	54	58	1,02 (0,77–1,35)
інфекція впродовж 1-го року від початку лікуванняб	17	20	1,11 (0,63–1,95)
новий первинний рак (з виключенням раку шкіри) або рецидив раку	1	3	3,15 (0,36–27,71)
рак шкіри	1	0,8	0,79 (0,05–12,42)
необхідність хірургічного лікування з приводу НЗЗК впродовж 1-го року	10	11	1,10 (0,51–2,38)
необхідність госпіталізації з приводу НЗЗК впродовж 1-го року	13	20	1,57 (0,85–2,90)
припинення лікуванняв	36	62	1,70 (1,27–2,28) NNH 4 (3–8)*
a Ремісію визначено на основі комплексної оцінки клінічних симптомів (відсутність болю в животі, діареї і ректальної кровотечі), маркерів запального стану, а також результатів ендоскопічних і радіологічних досліджень. б Було враховано інфекції, які вимагали антибіотикотерапії, закінчення або припинення імуносупресивної терапії чи госпіталізації; найчастіше спостерігалась пневмонія (29 % vs 24 %). в Лікування найчастіше припиняли у зв’язку з інфузійною/алергічною реакцією (20 % vs 5 %) та інфекцією (11 % vs 14 %). * розрахунок ВР і NNH провели автори цієї статті на основі реальної кількості кінцевих точок, які спостерігались у досліджуваних групах.

Висновки:

Впродовж 1-го року спостереження застосування у хворих похилого віку з неспецифічним запальним захворюванням кишківника (НЗЗК) антагоністів ФНП-α, порівнюючи з застосуванням ведолізумабу, асоціювалося зі схожою ймовірністю досягнення ремісії та зі схожим ризиком інфекції, появи нового первинного раку (з виключенням раку шкіри) чи рецидиву раку, раку шкіри, необхідності проведення хірургічного втручання чи необхідності госпіталізації, водночас ризик припинення лікування був вищим у групі хворих, лікованих антагоністами ФНП-α. На думку авторів цього дослідження, у зв’язку зі зростаючим відсотком хворих на НЗЗК у похилому віці, вкрай важливо враховувати вказану популяцію у майбутніх проспективних дослідженнях.