Аутоімунний гепатит

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Аутоімунний гепатит (АІГ) — це хронічний, некротично-запальний процес печінкової тканини невідомої етіології, який не минає спонтанно, та пов’язаний зі збільшеним рівнем γ-глобулінів у плазмі крові і наявністю циркулюючих тканинних аутоантитіл, які, ймовірно, є тільки маркерами захворювання і не беруть участі у його патогенезі.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Захворювання розвивається у будь-якому віці, найчастіше у вікових групах 10–30 та 40–60 років, у 4 рази частіше у жінок. Може мати абсолютно безсимптомний перебіг або симптоми як при гострому чи хронічному гепатиті. Провідним і деколи єдиним симптомом є втома (у 85 % хворих). Може з'явитися жовтяниця різної інтенсивності (деколи значна), симптоми ендокринопатії, у ~ 30% хворих на момент постановки діагнозу є симптоми цирозу печінки. Рідко — фульмінантний перебіг, із симптомами гострої печінкової недостатності. У дітей і молодих осіб перебіг — більш агресивний і в меншій мірі піддається лікуванню; у старших осіб перебіг — більш помірний, стероїдорезистентність зустрічається рідко. Нелікований АГ впродовж 5 років веде до декомпенсованого цирозу печінки у >80 % хворих. АІГ може супроводжуватися іншими аутоімунними захворюваннями (хвороба Хашімото, хвороба Грейвса-Базедова,целіакія) або з іншими аутоімунними захворюваннями печінки і жовчних шляхів (т. зв. варіанти АІГ →нижче).

Більше про діагностикy, лікування та ін. можна дізнатися в актуалізованому розділі «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини»: «Аутоімунний гепатит».