Хвороба Вільсона-Коновалова

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Хвороба Вільсона-Коновалова — це  генетично обумовлена ​​хвороба, при якій, внаслідок успадкованого аутосомно-рецесивного дефекту білку, який транспортує мідь, і локалізується в мембранах гепатоцитів, розвивається порушення виведення міді з жовчю і її накопичення в печінці, головному мозку, нирках і рогівці, що призводить до ураження цих органів. За цей дефект відповідає мутація гену ATP7B, розташованого на хромосомі 13 (відомо про >500 мутацій, більшість пацієнтів є складними гетерозиготами, тобто мають 2 різні мутації).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Перші симптоми з’являються у дитинстві або в ранній юності, рідко (≈3 %) у більш зрілому віці і є неспецифічними. Клінічна картина дуже різноманітна і може охоплювати різні системи і органи. Нелікована хвороба прогресує, призводить до розвитку цирозу печінки; може з’явитись гостра недостатність печінки, яка без термінового проведення пересадки печінки характеризується високою смертністю; рання діагностика і лікування зме-ншують симптоми (напр. викликають регрес очних уражень) і запобігають ускладненням.

1. Печінкові прояви: у ≈50 % хворих; частіше у дітей і молоді (можуть на ≈10 років передувати появі неврологічних симптомів) — гепатомегалія, жирова дистрофія печінки, гострий чи хронічний гепатит (подібне до АГ) цироз печінки з симптомами портальної гіпертензії, гостра печінкова недостатність (частіше у молодих жінок, часто супроводжується гемолітичною анемією з негативним результатом прямого антиглобулінового тесту [Кумбса]; характеризується вираженою жовтяницею, коагулопатією, високою концентрацією міді в сироватці крові, незначним підвищенням активності трансаміназ і зниженням активності ЛФ у плазмі крові та швидко прогресуючою гострою нирковою недостатністю; летальність без лікування становить 95 %).

2. Неврологічні прояви: у 40–50 % хворих; акінезія і ригідність, як присиндромі Паркінсона, тремор (зазвичай крупноамплітудний, нерегулярні рухи в проксимальних відділах кінцівок), атаксія, дистонії (від вогнищевих до дуже тяжких генералізованих; іноді перший симптом захворювання), дизартрія.

3. Психіатричні прояви: ≈10 % хворих; розлади особистості (мінливість настрою, проблеми в школі або на роботі, імпульсивна поведінка), афективні розлади, психози, порушення когнітивних функцій.

4. Зміни в інших органах і системах: офтальмологічні прояви (кільце Кайзера-Флейшера [скупчення міді у Десцеметовій оболонці, виявлене при обстеженні з допомогою щілинної лампи у вигляді золотаво-коричневого забарвлення по лімбу рогівки; у ≈95 % пацієнтів з неврологічними симптомами, у ≈50 % з ураженнями печінки; не є патогномонічним для хвороби Вільсона-Коновалова], катаракта [через накопичення міді під капсулою кришталика]), гемолітична анемія (≈15 % хворих) із від’ємним результатом тесту Кумбса і жовтяницею, синдром Фанконі, кардіоміопатія, порушення ритму, остеомаляція, остеопороз, артрит, панкреатит, затримка статевого розвитку, безпліддя, відсутність менструації, звичні викидні, гіпотиреоз.