Гостра печінкова недостатність

ВИЗНАЧЕННЯ ТA ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Гостра печінкова недостатність — це раптове та швидко прогресуюче погіршення функції печінки у хворих, в яких раніше не діагностовано хронічного захворювання печінки, що характеризується виникненням жовтяниці, порушень плазмового гемостазу (МНВ >1,5) та печінкової енцефалопатії.

Причини:

1) вірусний гепатит — найчастіше, типи В, D, E (особливо протягом вагітності) і А;

2) інші вірусні інфекції: ЦМВ, віруси геморагічних лихоманок, ВПГ, параміксовірус, ВЕБ;

3) ЛЗ — парацетамол (найчастіша причина медикаментозної гострої печінкової недостатності), галотан, ізоніазид, сульфонаміди, фенітоін, статини, інші (у т. ч. фітопрепарати, напр., китайські трави);

4) токсини — α-аманітин (бліда поганка; найчастіша токсична причина), тетрахлорметан та інші;

5) інші — шок, ішемія печінки, хвороба Вільсона-Коновалова, аутоімунний гепатит, синдром Рея, сепсис, синдром Бадда-Кіарі, тромбоз портальної вени, гостра жирова дистрофія вагітних і НЕLLР синдром.

Масивний некроз гепатоцитів призводить до погіршення метаболічної і детоксикаційної функції печінки.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТA ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

1. Симптоми: спочатку, в цілому, не характерні, напр., втрата апетиту, пронос, гарячка, висипка. Основні симптоми:

1) енцефалопатія — ключовий симптом; може бути різної інтенсивності і динаміки розвитку;

2) жовтяниця — майже у всіх хворих є першим симптомом, винятково може з’явитись після виникнення енцефалопатії;

3) симптоми геморагічного діатезу (не завжди виникають);

4) гемодинамічна нестабільність;

5) ниркова недостатність (гепаторенальний синдром);

6) можл. асцит (якщо значного ступеня → підозрюйте синдром Бадда-Кіарі);

7) деколи — епілептичні напади (симптом первинного ураження головного мозку або підвищеного внутрішньочерепного тиску).

2. Типовий перебіг: хвороба може мати різну динаміку. Загалом починається тяжким гострим пошкодженням печінки (2–3‑кратне підвищення активності амінотрансфераз в сироватці крові, жовтяниця і коагулопатія). Залежно від часу виникнення печінкової енцефалопатії розрізняють недостатність:

1) надгостру — енцефалопатія розвивається протягом 1 тиж. від виникнення жовтяниці; зазвичай протікає із важкою коагулопатією та значним підвищенням активності амінотрансфераз, на початку незначна гіпербілірубінемія, більші шанси одужати ніж при підгострій формі;

2) гостру — енцефалопатія розвивається від 8 до 28 днів від появи жовтяниці;

3) підгостру — енцефалопатія розвивається від 5 до 12 тиж. від початку жовтяниці, зазвичай невелике підвищення активності амінотрансфераз, важка жовтяниця і легка або помірна коагулопатія, частою є спленомегалія, асцит та зменшення об'єму печінки (клінічно може нагадувати цироз печінки).

У більшості випадків, якщо не застосовується відповідне лікування (включаючи термінову пересадку печінки), хворий помирає із симптомами печінкової коми, набряку мозку і поліорганної недостатності.

Більше про діагностикy, лікування та ін. можна дізнатися в актуалізованому розділі «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини»: «Гостра печінкова недостатність».