Гикавка

Гикавка — це мимовільне, синхронне скорочення міжреберних м’язів та діафрагми, яке викликає різкий вдих, з подальшим закриттям голосової щілини з характерним звуком.

Етіологія та патогенез

Гикавка викликається подразненням закінчень блукального, діафрагмального нерву та симпатичних нервів, що іннервують органи грудної клітки, черевну порожнину, вухо, ніс і горло, або збудженням центру гикавки в ЦНС. Частота гикавки може становити 2–60/хв. Зазвичай, триває недовго (хвилини) і найчастіше пов’язана зі швидким або надмірним наповненням шлунка. Хронічна (>48 год) гикавка викликає значну втому, дискомфорт, втрату маси тіла (ускладнює приймання їжі), безсоння та депресію.

Причини хронічної гикавки:

1) захворювання ЦНС — судинні, запальні, новоутворення, розсіяний склероз, гідроцефалія;

2) метаболічні порушення — цукровий діабет, уремія, гіпонатріємія, гіпокальціємія, гіпокапнія;

3) алкоголь, нікотин,

4) ЛЗ — барбітурати, бензодіазепіни, етопозид, дексаметазон;

5) захворювання органів шиї та грудної клітки — новоутворення шиї, збільшення шийних лімфатичних вузлів, новоутворення легень, пневмонія та плеврит, інфаркт міокарда, новоутворення стравоходу, пухлини середостіння, діафрагмальна кила, гастроезофагеальний рефлюкс;

6) захворювання органів черевної порожнини — рак шлунка, виразкова хвороба шлунка, розтягнення шлунка (одна з найчастіших причин!), шлунково-кишкова кровотеча, рак підшлункової залози, панкреатит, збільшення печінки або селезінки, асцит, жовчнокам’яна хвороба, кишкова непрохідність, перитоніт;

7) психогенна гикавка.

Діагностика хронічної гикавки

Рутинно: загальний аналіз крові, концентрація креатиніну та електролітів, ЕКГ, РГ грудної клітки. Залежно від клінічної картини: показники функції печінки, концентрація кальцію в сироватці крові, МРТ голови, КТ грудної клітки, люмбальна пункція, гастроскопія, манометрія стравоходу, спірометрія, бронхоскопія, ЕЕГ.

Лікування

Необхідно намагатись усунути причину гикавки. При симптоматичному лікуванні застосовуйте:

1) передусім (у випадку розтягнення шлунка, гастро-езофагеального рефлюксу): метоклопрамід 10 мг п/ш або 30–40 мг/добу п/о, макс. впродовж 5 днів, симетикон 120–240 мг/добу п/о або інгібітор протонної помпи (зранку в стандартному дозуванні; препарати →розд. 4.7);

2) ЛЗ, які пригнічують центральний рефлекс гикавки: галоперидол 1–2 мг п/ш або 2–5 мг/добу п/о, хлорпромазин 25–50 мг п/о або в/в у 25 мл 0,9 % NaCl, у подальшому — 25–50 мг 3–4 × на день п/о для запобігання рецидивам, баклофен 5–10 мг 2 × на день (макс. — 40 мг/добу), вальпроат натрію 200–500 мг п/о, габапентин 300–400 мг 3 × на день протягом 3-х днів, 300–400 мг 1 × на день протягом наступних 3-х днів (у старших осіб або у хворих із порушеною функцією нирок — 100 мг 3 × на день), прегабалін 75–150 мг 2 × на день (початкова доза — 75 мг 2 × на день; у хворих старшого віку та з кахексією — по 25–50 мг 2 × на день), ніфедипін 10 мг 3 × на день, метилфенідат 5–10 мг 2 × на день п/о;

3) стимуляцію задньої стінки горла: швидкі рухи допереду і дозаду катетером, введеним через ніс на глибину 8–12 см.

При гикавці, стійкій до лікування:

1) п/о карведилол (ЛЗ →табл. 2.20-8) 6,25 мг 4 × на день, нефопам 30 мг 1 × на день, оланзапін 2,5 мг 1 × на день, мідазолам, лідокаїн шляхом постійної інфузії;

2) акупунктура, однобічна блокада діафрагмального нерва, або стимуляція радіохвилями діафрагмального нерва, або блокада зірчастого ганглія.