Парези та паралічі

Парез — це зниження м’язової сили з обмеженням обсягу довільних рухів. Параліч — це повна нездатність до виконання рухів.

Етіологія та патогенез

Ураження центрального (моторна кора і кірково-ядерні шляхи) або периферичного (рухові ядра черепномозкових нервів або α-мотонейрони передніх рогів спинного мозку і периферичні нерви) рухового нейрону.

1. Спастичний парез: ураження центрального рухового нейрона. Причини: транзиторна ішемічна атака (TIA), інсульт, пухлина, абсцес, інфекційні та неінфекційні запалення, розсіяний склероз, минущий парез після епілептичного нападу (параліч Тодда). Гостре пошкодження центрального рухового нейрону (напр., інсульт, травми спинного мозку) може спочатку проявлятися у вигляді в’ялого паралічу.

2. В’ялий парез: ураження периферичного рухового нейрона. Причини: синдром Гійєна-Барре, отруєння важкими металами, побічні дії ліків (вінкристин, ізоніазид), нейропатії при аутоімунних захворюваннях, гостра інтермітивна порфірія, порушення нервово-м’язової передачі (міастенія, ботулізм, дія міорелаксантів) або м’язів (запальні міопатії, періодичний параліч [гіпо- або гіперкаліємічний]).

3. Спастичний та в’ялий парез (співіснуючий). Причини: бічний аміотрофічний склероз, поперечне запалення та інші захворювання спинного мозку (спастичний параліч нижче рівня пошкодження, викликаний перериванням кортико-спінального шляху, а також в’ялий парез на рівні пошкодження, викликаний ураженням мотонейронів передніх рогів спинного мозку).

Діагностика

1. Суб’єктивне та об’єктивне обстеження:

1) у випадку парезу/паралічу кінцівок треба оцінити його обсяг: тетрапарез (усі чотири кінцівки) — вказує на пошкодження шийного відділу спинного мозку, геміпарез (параліч верхньої та нижньої кінцівок на одній стороні) — вказує на пошкодження внутрішньої капсули; нижній парапарез (тільки нижніх кінцівок) — вказує на пошкодження спинного мозку в грудному або поперековому відділах, монопарез (одна кінцівка) — найчастіше викликаний ураженням сплетіння або периферичного нерву; дифдіагностика спастичного та в’ялого парезу →табл. 1.32-1;

2) у випадку парезу/паралічу інших м’язів треба оцінити його обсяг і ступінь важкості: окорухові порушення — пошкодження III, IV і VI черепномозкових нервів; парез жувальних м’язів — пошкодження трійчастого нерва; парез мімічних м’язів — парез м’язів цілої половини обличчя (периферичний параліч Белла — ураження лицевого нерву), параліч м’язів тільки нижньої частини половини обличчя, тобто опущення кутика роту, але збережена здатність зморщити чоло і частково стиснути повіки на тій же стороні (пошкодження центрального рухового нейрону протилежної півкулі), дисфагія, дисфонія — ураження блукального нерву; ослаблення грудинно-ключично-соскоподібного і трапецієподібного м’язів — ураження додаткового нерву; ослаблення м’язів язика — пошкодження під’язикового нерву;

3) необхідно оцінити обставини виникнення парезу/паралічу (початок гострий, підгострий або хронічний, порушення або втрата свідомості, травма, гарячка, симптоми інфекції, недавно перенесене інфекційне захворювання), інші вогнищеві неврологічні симптоми (напр., порушення чутливості, атаксія, порушення зору, порушення сечовипускання та дефекації), супутні симптоми соматичних захворювань.

2. Допоміжні дослідження: нейровізуалізація (КТ, МРТ) — у випадку пошкодження головного та/або спинного мозку; електрофізіологічні дослідження (нервова провідність, електроміографія) — у разі пошкодження периферичного рухового нейрону.