Порушення сечовиділення

1. Дизурія: болісне та/або утруднене сечовиділення (краплями або слабкий чи переривчастий струмінь). Може супроводжуватися відчуттям печіння в сечівнику (уретрі) або позовами до сечовипускання. Причини: захворювання уретри (найчастіше — запалення), сечового міхура (як правило, інфекція сечовивідних шляхів), передміхурової залози (найчастіше — доброякісна геперплазія), сечоводів, ниркових мисок та нирок, а також статевих органів у жінок, психічні розлади. Діагностика: анамнез (необхідно пам’ятати про захворювання, що передаються статевим шляхом) та фізикальне обстеження, що охоплює зовнішнє вічко сечівника і статеві органи, у чоловіків обстеження передміхурової залози; гінекологічне обстеження; загальний аналіз сечі з осадом; посів сечі при підозрі ІСШ; аналіз та/або посів виділень із сечівника (уретри) при підозрі інфекції, що передається статевим шляхом; УЗД сечовивідної системи. Після виключення відомих причин дизурії, необхідно розглянути можливість психогенного розвитку симптомів.

2. Олігоурія: виділення сечі <500 мл (<70 мл на 10 кг маси тіла) на добу.

3. Анурія: виділення <100 мл сечі на добу. Причини: гостре пошкодження нирок (ГНН: преренальна, ренальна і постренальна), термінальна стадія ниркової недостатності, що вимагає нирково-замісної терапії. Діагностика: визначення форми і причини ГНН, диференціація з ХНН →розд. 14.1.

4. Поліурія: тривале виділення >2500 мл сечі на добу. Є наслідком порушення затримки води нирками або (рідше) надмірного надходження рідини. Зазвичай супроводжується надмірною спрагою (полідипсія) →розд. 1.29. Причини і діагностика поліурії ті самі, що й надмірної спраги.