Порушення чутливості можуть проявлятися симптомами зниження (ослаблення чи відсутності одного або кількох видів чутливості) і/або симптомами посилення (ненормальні відчуття у вигляді парестезій, таких як поколювання або оніміння, або гіперчутливість на сенсорні стимули — біль, гіперестезія).
Причини: патологічні процеси, що ушкоджують периферичні рецептори, розташовані в різних тканинах і органах, чутливі волокна периферичних нервів, афферентні шляхи спинного мозку і стовбура мозку, таламуса та коркових центрів у тім'яній долі.
Причини різних видів порушень чутливості, залежно від місця пошкодження нервової системи →табл. 1.36-1.
Короткотривалі й минущі парестезії не вказують на пошкодження нервової системи. Причини парестезії, залежно від місця ураження →табл. 1.36-2.
Місце пошкодження |
Тип порушень |
Причини |
периферичний нерв |
біль і парестезії в ділянці іннервації, пізніше — втрата всіх видів чутливості |
мононейропатії (травма) |
корінці спинно-мозкових нервів |
посилення болю при підвищенні внутрішньочерепного тиску (напр., кашель, дефекація), парестезії сегментарного типу, потім — втрата всіх видів чутливості |
радикуліт попереково-крижового або шийного відділу (кила міжхребцевого диску), пухлини, гострий демієлінізувальний полірадикулоневрит, гостра запальна демієлінізувальна полірадикулонейропатія, значні дегенеративні зміни хребта |
поперечне пошкодження спинного мозку |
двобічна втрата всіх видів чутливості нижче місця ураження |
травми, пухлини, запалення або ішемія спинного мозку, крововилив до спинного мозку |
половинне поперечне пошкодження спинного мозку |
порушення чутливості нижче рівня пошкодження: глибокої і тактильної — на стороні ураження, больової і температурної — на протилежній стороні |
екстрамедулярна пухлина, травма, розсіяний склероз |
інтрамедулярне ураження |
дисоційовані сенсорні порушення: втрата больової і температурної чутливості при збереженій глибокій і частково дотиковій чутливості |
інтрамедулярні пухлини, сирингомієлія, посттравматичний інтрамедулярний крововилив, тромбоз передньої спинномозкової артерії |
задні стовпи спинного мозку |
втрата глибокої чутливості, сенсорна атаксія, зниження м’язового тонусу і відсутність глибоких рефлексів |
фунікулярний мієлоз (авітаміноз віт. В12), спинна сухотка (сифіліс нервової системи), іноді у хворих на цукровий діабет |
таламус |
дуже неприємний, сильний, пароксизмальний або постійний біль половини тіла, стійкій до дії ліків, геміанастезії, особливо у випадку пропріоцептивної чутливості |
ішемічний або геморагічний інсульт, пухлина, травма |
кора тім’яних часток |
неможливість оцінювання сили та локалізації стимуляції, порушення дерматолексії (здатності розпізнавати символи, написані на шкірі), неможливість дискримінації (розрізняти два одночасно діючі подразники), феномен екстинкції (тобто вигасання стимулу — неможливість відчути одне з чуттєвих вражень при подразненні двох точок, розташованих у тих же місцях по обидва боки тіла), астереогнозія (нездатність розпізнавання без допомоги зору об’єктів, які пацієнт тримає в руках) |
ішемічний або геморагічний інсульт, пухлини |
половина обличчя |
спазм судин під час аури при мігрені, простий парціальний епілептичний напад, транзиторна ішемічна атака (часто також геміпарез) |
все обличчя |
тетанія, гіпервентиляція |
одна верхня кінцівка |
парестезія в пальцях може бути симптомом пошкодження серединного нерва (напр., синдром зап’ястного каналу), ліктьового або променевого; епілептичний напад, ішемія півкулі головного мозку |
обидві верхні кінцівки |
нейропатія, розсіяний склероз, сирингомієлія |
тулуб |
характерний для розсіяного склерозу симптом Лермітта — спонтанний або викликаний швидким нахилом голови (відчуття струму, що проходить уздовж хребта) |
нижні кінцівки |
найчастіше симптом початкової стадії поліневропатії, також фунікулярний мієлоз задніх стовпів, розсіяний склероз, синдром неспокійних ніг |
геміанестезія (верхня і нижня кінцівка на одній стороні) |
інсульт, простий парціальний епілептичний напад |
1. Суб’єктивне та об’єктивне обстеження: слід оцінити тип, тяжкість, обставини виникнення і локалізацію порушень чутливості. Тактильну чутливість досліджують, торкаючись тіла шматочком тонкого паперу або вати на паличці, больову чутливість — голкою, відчуття температури — за допомогою двох пробірок з теплою та холодною водою (з крану). Досліджуючи чутливість, порівнюють її на симетричних ділянках тіла, визначають якомога точніше межі порушень чутливості й порівнюють їх з ділянками іннервації окремих периферичних нервів та окремих дерматомів →рис. 1.36-1.
Рисунок 1. Сегментарна іннервація шкіри та ділянки шкірної іннервації нервів
2. Допоміжні дослідження: нейровізуалізація (КТ, МРТ) головного та/або спинного мозку, електрофізіологічні дослідження (сенсорна провідність; викликані сенсорні потенціали) залежно від підозрюваного місця пошкодження.