Розширення шийних вен

Наповнення зовнішніх шийних вен слід оцінювати, вкладаючи пацієнта у позу лежачи на спині, з тулубом, піднятим під кутом 45°. У нормі, вени запалі або наповнені до рівня 1–2 см над рукояткою грудини, їх наповненість менша під час вдиху, ніж видиху.

Патомеханізм та причини

Надмірне наповнення вен спричинене підвищенням венозного тиску крові. Якщо наповнення шийних вен сягає до кута нижньої щелепи, коли пацієнт стоїть, то венозний тиск становить ≥25 см рт. ст. Причини надмірного наповнення шийних вен:

1) двобічного — правошлуночкова недостатність серця, значна кількість рідини в перикардіальній сумці (також тампонада серця), констриктивний перикардит (при цьому наповнення вен більше під час вдиху — парадоксальний венозний пульс [симптом] Куссмауля [інколи наявний також при тяжкій правошлуночковій недостатності серця]), обмежена прохідність верхньої порожнистої вени (синдром верхньої порожнистої вени →розд. 2.32; причини — пухлина легень та збільшені лімфатичні вузли верхнього середостіння, рідше тромбоз верхньої порожнистої вени, фіброз середостіння, аневризма грудної аорти, величезний зоб), стеноз або недостатність тристулкового клапану (при недостатності супроводжується додатним венозним пульсом — наповнення вен посилюється під час систоли серця), легенева гіпертензія, тромбоемболія легеневої артерії, напружений пневмоторакс

2) однобічного — великий зоб; лівобічного — компресія лівої плечо-головної вени аневризмою аорти.

Діагностика

1. Слід оцінити життєві параметри (дихання, пульс, артеріальний тиск), оскільки може розвинутися стан безпосередньої загрози життю (особливо, тампонада серця, напружений пневмоторакс або легенева тромбоемболія).

2. Слід провести суб'єктивне та об'єктивне обстеження. Потрібно визначити печінково-шийний відтік, щоб злокалізувати перешкоду, яка викликає розширення шийних вен. Необхідно покласти пацієнта на спину з тулубом під таким кутом, щоб наповнення шийних вен не перевищувало 1–2 см над вирізкою грудини. Впродовж 30–60 с слід натискати рукою ділянку правого підребер'я, а у випадку її болючості — іншу ділянку черевної стінки; одночасно слідкуючи, щоб хворий спокійно дихав, та стежачи за шийними венами. Їх наповнення вище рівня грудинно-ключично-соскопобідного м'яза (позитивний печінково-шийний симптом) спостерігається при застійній серцевій недостатності (натиск на ділянку печінки збільшує тиск у нижній порожнистій вені та у правому передсерді, що передається на верхню порожнисту вену та шийні вени). У здорових осіб або осіб iз утрудненим відтоком крові понад праве передсердя натиск на печінку не викликає істотного підвищення тиску у передсерді або перенесення підвищеного тиску з правого передсердя до верхньої порожнистої вени неможливе. Затримування дихання під час оцінки печінково-шийного відпливу дає ефект, рівнозначний із пробою Вальсальви, і надмірне наповнення шийних вен при цьому не має діагностичної цінності.

3. Допоміжні дослідження: РГ грудної клітки; при підозрі серцевої недостатності, тампонади серця, перикардиту або клапанної вади — ехокардіографія; при великому зобі — УЗД шиї та визначення ТТГ та гормонів щитоподібної залози; при синдромі верхньої порожнистої вени (супроводжується набряком обличчя, шиї, розширенням вен верхньої половини грудної клітки) — КТ грудної клітки, при підозрі раку легень — бронхоскопія; при підозрі легеневої тромбоемболії — КТ-ангіографія грудної клітки, УЗД вен нижніх кінцівок.