Гіпоальдостеронізм

Допоможіть нам допомагати!

Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.

Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.

Дефіцит або недостатня активність альдостерону.

Причини (найчастіші):

1) зменшення синтезу альдостерону та/або його секреції внаслідок первинного ураження наднирників (первинний гіпоальдостеронізм) — слід підозрювати у пацієнтів зі збереженою нормальною функцією нирок, які не отримують суплементації калієм ані калійзберігаючих ЛЗ, а при цьому у них спостерігається гіперкаліємія: первинний гіпокортицизм →розд. 11.1.1, стан після резекції обох наднирників, дефіцит 21-гідроксилази (надмірна продукція надниркових андрогенів зі зниженою секрецією кортизолу та альдостерону), дефіцит альдостеронсинтази (призводить до ізольованого гіпоальдостеронізму); також враховуйте причини гіперкаліємії неендокринного характеру: інгібітори стероїдогенезу в наднирниках (напр. кетоконазол), гепарин (зменшує кількість рецепторів до ангіотензину ІІ у клубочковій зоні кори наднирників, що викликає пригнічення синтезу альдостерону і гіперкаліємію);

2) порушення стимуляції секреції альдостерону внаслідок пригнічення системи РАА — гіпореніновий гіпоальдостеронізм (діабетична нефропатія, похилий вік), інгібітори секреції реніну (НПЗП, β-блокатори, циклоспорин), ІАПФ, БРА;

3) резистентність до дії альдостерону — псевдогіпоальдостеронізм І і ІІ типу; дія ЛЗ: антагоністи альдостерону (спіронолактон, еплеренон) — пригнічують зв’язування альдостерону з мінералокортикоїдним рецептором, калійзберігаючі діуретики (тріамтерен, амілорид) — пригнічують активність натрієвих каналів у нирках. Амілорид у комбінації з тіазидом знижує ризик розвитку гіпокаліємії, спричиненої тіазидними діуретиками.

Лікування залежить від причини:

1) первинний гіпоальдостеронізм →розд. 11.1.1 (первинний гіпокортицизм);

2) гіпореніновий гіпоальдостеронізм → слід обмежити вживання калію, призначити флудрокортизон (0,025–0,05 мг/добу); у випадку артеріальної гіпертензії або набряків необхідно призначити фуросемід або тіазидові діуретики; слід контролювати рівень калію у сироватці;

3) постмедикаментозний гіпоальдостеронізм → слід прагнути до відміни або зменшення дози ЛЗ; коригувати електролітні порушення.