Гіпоальдостеронізм

Гіпоальдостеронізм — дефіцит або недостатня активність альдостерону.

Причини (найчастіші):

1) зменшення синтезу альдостерону та/або його секреції внаслідок первинного ураження наднирників (первинний гіпоальдостеронізм) — слід підозрювати у пацієнтів зі збереженою нормальною функцією нирок, які не отримують суплементації калієм ані калійзберігаючих ЛЗ, а при цьому у них спостерігається гіперкаліємія: первинний гіпокортицизм →розд. 11.1.1.1, стан після резекції обох наднирників, дефіцит 21-гідроксилази (надмірна продукція надниркових андрогенів зі зниженою секрецією кортизолу та альдостерону), дефіцит альдостеронсинтази (призводить до ізольованого гіпоальдостеронізму); також враховуйте причини гіперкаліємії неендокринного характеру: інгібітори стероїдогенезу в наднирниках (напр., кетоконазол), гепарин (зменшує кількість рецепторів до ангіотензину ІІ у клубочковій зоні кори наднирників, що викликає пригнічення синтезу альдостерону і гіперкаліємію);

2) порушення стимуляції секреції альдостерону внаслідок пригнічення системи ренін-ангіотензин-альдостерон (РАА) — гіпореніновий гіпоальдостеронізм (діабетична хвороба нирок, похилий вік), інгібітори секреції реніну (НПЗП, β-блокатори, циклоспорин), ІАПФ, БРА;

3) резистентність до дії альдостерону — псевдогіпоальдостеронізм І і ІІ типу; дія ЛЗ: антагоністи мінералокортикостероїдного рецептора (спіронолактон, еплеренон) — пригнічують зв’язування альдостерону з мінералокортикоїдним рецептором, калійзберігаючі діуретики (амілорид, тріамтерен) — пригнічують активність натрієвих каналів у нирках. Амілорид у комбінації з тіазидом знижує ризик розвитку гіпокаліємії, спричиненої тіазидними діуретиками.

Лікування залежить від причини:

1) первинний гіпоальдостеронізм →розд. 11.1.1.1 (первинний гіпокортицизм);

2) гіпореніновий гіпоальдостеронізм → слід обмежити вживання калію, призначити флудрокортизон (0,025–0,05 мг/добу); у випадку артеріальної гіпертензії або набряків необхідно призначити фуросемід або тіазидові діуретики; слід контролювати рівень калію у сироватці;

3) постмедикаментозний гіпоальдостеронізм → слід прагнути до відміни або зменшення дози ЛЗ; коригувати електролітні порушення.