Уретрит

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Уретрит найчастіше спричинений інфекцією, іноді травмою (напр., багаторазовою катетеризацією сечового міхура). За етіологією виділяють наступні уретрити:

1) гонорейний — спричинений Neisseria gonorrhoeae;

2) негонорейні — частіші, спричинені Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma genitalium, Trichomonas vaginalis, рідше іншими мікроорганізмами.

Клінічна картина ТА ДІАГНОСТИКАвгору

Симптоми зазвичай з’являються на 4–14 день після контакту з інфікованим партнером: біль під час сечовипускання, локалізований в дистальному кінці уретри, зранку найсильніший; іноді свербіж зовнішнього устя уретри в період між сечовиділенням; полакіурія і позиви до термінового сечовипускання, якщо є супутній цистит або простатит; гнійні виділення з уретри, іноді забарвлені кров’ю, часто виявляються тільки після масажу уретри; у жінок збільшення виділень з піхви або лейкорея. Немає загальних симптомів інфекції.

Швидким методом підтвердження діагнозу є мікроскопічне дослідження мазка з уретри або зразка початкового струменя сечі, після фарбування за методом Грама. Виявлення нейтрофілів свідчить про уретрит, a наявність грамнегативних диплококів в середині цих клітин — про гонорейну етіологію. Усім пацієнтам слід провести посів виділень або мазка з уретри на N. gonorrhoeae, а також провести дослідження на наявність інфекції, викликаної C. trachomatis, та інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Інфікування C. trachomatis може мати безсимптомний перебіг навіть у 50 % жінок, а з часом призводити до запальних процесів в органах малого тазу і їх наслідків. У чоловіків може бути причиною звуження уретри, простатиту, епідидиміту і безпліддя.

Лікуваннявгору

У зв’язку з обмеженою доступністю досліджень для виявлення мікроорганізмів, що викликають уретрит, зазвичай застосовують емпіричне лікування, яке треба почати негайно, призначивши цефтріаксон в/м 1,0 г одноразово та азитроміцин п/о 1,0 г одноразово, або доксициклін п/о 100 мг 2 × на день протягом 7 днів. Всі статеві партнери з ризиком інфікування повинні бути обстежені і проліковані.