Компресійні нейропатії верхньої кінцівки

1. Синдром верхнього грудного виходу: здавлення плечового сплетення, найчастіше нижнього стовбура (C8 і Th1). Симптоми: спочатку порушення чутливості, парестезії та біль у зоні іннервації защемленого нерва (в діапазоні C5–Th1), можуть бути спровоковані або посилені підняттям кінцівки або рухом шиї; потім розвиваються рухові розлади і атрофія м’язів. У випадку здавлення нижнього стовбура чутливі симптоми стосуються переважно медіальної поверхні верхньої кінцівки, включаючи IV і V пальці (в межах кисті діапазон наближений до іннервації ліктьового нерву), а рухові розлади переважно коротких м’язів кисті (необхідно диференціювати з синдромом зап’ястного каналу). Лікування: типово консервативне — зміцнення м’язів, що піднімають лопатку (трапецієподібного і ромбоподібного); слід уникати надмірного відведення та підняття верхньої кінцівки.

2. Синдром круглого пронатора: компресія серединного нерва. Симптоми: пекучий біль у передній частині передпліччя, який посилюється під час пронації; парестезії, що відзначаються вздовж серединного нерву до бічної частини долонної поверхні кисті включно; пальпація ділянки круглого пронатора викликає біль, перкусія посилює парестезії. Лікування: часто достатньо припинити виконувати функції, що надмірно навантажуть м’яз; при хронічному стані буває необхідним хірургічне лікування.

3. Синдром зап’ястного каналу: компресія серединного нерву в зап’ястному каналі, у якому знаходяться 9 сухожиль м’язів-згиначів. Причини: ревматичні захворювання (ревматоїдний артрит [РА], системна склеродермія, поліміозит, деформуючий остеоартроз, ревматична поліміалгія, подагра або псевдоподагра), мукополісахаридози, цукровий діабет, гіпотиреоз, акромегалія, перевантаження верхньої кінцівки (напр., у м’ясників, музикантів, що грають на клавішних інструментах; в осіб, які користуються комп’ютерною клавіатурою); об’ємні утворення в зап’ястному каналі (гангліон, гематома, ліпома, остеома), амілоїдоз, травми (переломи кісток), остеомієліт, аномалії розвитку м’язів, вагітність (у разі набряку, переважно у III триместрі); ідіопатичний. Симптоми: парестезії (оніміння, затерпання) в ділянці іннервації серединного нерву, тобто в ділянці тенара і на долонній поверхні I–III пальців та латеральної половини IV пальця і в ділянці нігтів I–III пальців (у всіх хворих, переважно посилюються вночі); позитивний симптом Тінеля (парестезії долонної поверхні I–III пальців при легкому постукуванні по серединному нерву на передній поверхні трохи вище зап’ястя); позитивний тест Фалена (посилення парестезії під час згинання зап’ястя); порушення чутливості; слабкість і атрофія м’язів тенара. Діагностика: підтвердження за допомогою УЗД або МРТ, електронейрографічного та електроміографічного дослідження. Лікування: місцеві ін’єкції ГК (зменшують симптоматику, однак не запобігають пізнім рецидивам, а навіть можуть сприяти їх виникненню; окрім цього сприяють ушкодженню або надриву сухожиль згиначів); ГК п/о застосовують лише у хворих з однозначно запальною, але неінфекційною причиною захворювання; НПЗП є мало ефективними. Хірургічне лікування у разі неефективності консервативної терапії.

4. Синдром переднього міжкісткового нерва передпліччя: компресія (найчастіше спричинена змінами у м’язах) відгалуження серединного нерва, що відходить на передпліччі (нерв в основному руховий, який іннервує глибокі м’язи передпліччя). Симптоми: м’язова слабкість; хворий не може зігнути великий палець руки і вказівний палець, щоб сформувати букву О; іноді біль; відсутні порушення шкірної чутливості. Діагностика: необхідно диференціювати з розривом сухожилля довгого згинача великого пальця руки. Лікування: слід уникати рухів пронації та супінації; зазвичай симптоми минають через певний проміжок часу.

5. Синдром ліктьового каналу: компресія ліктьового нерва у зв’язку зі звуженням каналу внаслідок травми, дегенеративних або запальних змін. Симптоми: парестезії, що посилюються після згинання кінцівки у ліктьовому суглобі (стосується IV і V пальців), позитивний симптом Тінеля (парестезії при перкусії ліктьового жолоба), хворий не в змозі доторкнутись великим пальцем пучки малого пальця руки, обхопити пляшку цілою долонею; слабкість і атрофія м’язів гіпотенара. Діагностика: часто вимагає проведення візуалізаційних методів дослідження ліктьового суглобу з метою виявлення остеофітів. Необхідно диференціювати з синдромом верхнього грудного виходу, синдромом каналу Гійона. Лікування: консервативне, якщо причина має запальний характер; хірургічне у разі інших причин синдрому.

6. Синдром каналу Гійона: компресія ганглієм ліктьового нерва, ураження внаслідок РА, травми або анатомічні аномалії кісток і м’язів. Симптоми: порушення руху і чутливості в ділянці кисті руки, схожі, як при синдромі ліктьового каналу. Лікування: більшість хворих вимагає хірургічного лікування.