Сироваткова хвороба

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Сироваткова хвороба — це сукупність зворотних симптомів загального характеру, що спричинені утворенням імунних комплексів з чужорідним антигеном, наявним у судинному руслі.

«Класична» сироваткова хвороба виникає внаслідок утворення імунних комплексів з чужорідним білком, а реакція по типу сироваткової хвороби — з іншими речовинами, найчастіше ЛЗ (патогенез до кінця нез'ясований).

Причини:

1) чужорідний білок — кінські антитоксини (дифтерійний, правцевий, ботулінічний, антирабічний), кінська протизміїна сироватка, кролячий імуноглобулін проти тимоцитів людини, хімеричні моноклональні антитіла (напр., ритуксимаб, інфліксимаб), стрептокіназа;

2) ЛЗ — найчастіше, β-лактамні антибіотики (напр., пеніцилін, амоксицилін, цефаклор), сульфаніламіди (напр., котримоксазол) і багато інших.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Захворювання розвивається через 7–14 днів після введення провокуючого фактору. Симптоми персистують впродовж 1–2 тиж., після чого спонтанно зникають. Симптоми: гарячка (у ≈100 % хворих), а також:

1) ураження шкіри: у ≈95 % хворих макуло-еритематозні, папульозні, уртикарні або везикулярні висипання, що часто супроводжуються свербіжем, розташовані симетрично, з’являються спочатку на руках, стопах та тулубі (рис. 17.2-1), можуть поширюватися по всій поверхні тіла, у випадку п/ш або в/м введення антигену перші висипання можуть з’являтися в місці ін’єкції; можуть спостерігатися: васкуліт дрібних судин шкіри, висипання, подібні до поліморфної еритеми (слизові оболонки не уражені), пальмарна еритема, нетипові плямисто-папульозні висипання на бічних поверхнях пальців рук і стоп або вздовж зовнішнього краю підошов.

2) інші: біль і болючість при пальпації суглобів, набряк суглобів і гіперемія прилеглих ділянок (рідко), міалгії, збільшення лімфатичних вузлів та селезінки (у 10–20 %; рідко у випадку реакції по типу сироваткової хвороби), набряк губ та повік, нудота, блювання, спастичний біль живота, діарея, біль голови і розлади зору, периферична нейропатія, неврит, менінгіт та енцефаліт, синдром Гійєна-Барре, міокардит та перикардит, задишка.

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження

1. Аналіз крові: специфічних змін нема, часто пришвидшена ШОЕ і підвищена концентрація СРП, лімфоцитоз, еозинофілія, короткочасне підвищення активності АЛТ та АСТ, зниження концентрації С3 i С4 компонентів комплементу та гемолітичної активності комплементу (CH50), підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів (зростання рівня циркулюючих імунних комплексів і зниження концентрації С3 або С4 рідко спостерігається при реакції по типу сироваткової хвороби).

2. Загальний аналіз сечі: протеїнурія, гіалінові циліндри і еритроцити в осаді сечі.

3. Гістологічне дослідження біоптату шкіри (проводиться лише при сумнівному діагнозі): лейкоцитокластичний васкуліт, накопичення імуноглобулінів і С3 у стінці судин.

Діагностичні критерії

Діагноз ставиться на основі суб’єктивних та об’єктивних симптомів, поява яких пов’язана з підтвердженою або імовірною дією причинного фактора.

Диференційна діагностика

В основному висипання вірусного генезу, запальні захворювання суглобів (у т. ч. ревматизм), поліміозит або дерматоміозит, поліморфна еритема, ангіоневротичний набряк, системні васкуліти.

ЛІКУВАННЯ

1. Припинення введення ЛЗ, який спричинив хворобу.

2. Антигістамінні ЛЗ з метою зменшення свербежу →розд. 1.38. 

3. НПЗП з метою зменшення суглобового синдрому.

4. Системні ГК: напр., преднізон п/о – початково 0,5–1,0 мг/кг 1 раз/добу вранці, у подальшому доза поступово зменшується впродовж 7–14 днів аж до відміни препарату – хворим з артритом, високою гарячкою і генералізованими висипаннями.

ПРОФІЛАКТИКА

Якщо введення препарату, що міг викликати у пацієнта сироваткову хворобу, є необхідним → одночасно призначте антигістамінний препарат і системний ГК.