Застуда 

ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Застуда (вірусний назофарингіт; вірусний назофарингіт і синусит) – це клінічний симптомокомплекс, пов’язаний із запаленням слизової оболонки носа, глотки та пазух носа у результаті гострої вірусної інфекції.

1. Етіологічний фактор: >200 типів вірусів, найчастіше риновірус (30–50 %), коронавірус (10–15 %), вірус грипу та парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ), аденовірус та ентеровіруси (напр., Coxsackie).

2. Патомеханізм: після проникнення у клітини епітелію верхніх дихальних шляхів починається реплікація вірусів та поява місцевого запалення, що призводить до розширення кровоносних судин (набряк, ексудація), посилення секреції залоз слизової оболонки, а іноді — пошкодження та злущення епітелію.

3. Резервуар та шляхи передачі: хворі особи; в основному повітряно-крапельним шляхом, але також через безпосередній контакт і фекально-оральним шляхом (в залежності від роду вірусу).

4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період 1–2 дні; найвища можливість інфікування протягом перших 3 днів хвороби, але виділення вірусу триває до 2 тиж. від появи симптомів.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Початок захворювання зазвичай легкий, різна послідовність симптомів (не завжди всі розвиваються):

1) погане самопочуття, біль голови та біль у м'язах, біль та першіння в горлі;  

2) озноб та гарячка (загалом невисока), часто без гарячки;

3) риніт — на початку водянисті виділення, які стікають також по задній стінці глотки, у подальшому — відчуття закладеності носа та порушення прохідності носових ходів порушення нюху, чхання; пізніше виділення можуть бути густі, зеленуваті, і навіть гнійні (що не є доказом бактеріального інфікування);

4) фарингіт — гіперемія, запальні папули на задній стінці глотки, інколи зернистість або пухирці на піднебінних дужках, виділення на задній стінці глотки;

5) кашель — спочатку сухий із тенденцією до переходу у вологий;

6) іноді кон’юнктивіт (напр., аденовірус) та екзантема (напр., аденовірус, ентеровіруси).

Хвороба минає спонтанно. Максимальне наростання симптомів через 2–3 дні, далі хвороба минає або симптоми регресують протягом 7–10 днів. У 25 % хворих кашель зберігається 2–3 тиж. (іноді навіть довше).

ДІАГНОСТИКА

На основі анамнезу та об’єктивного дослідження. Допоміжні дослідження не обов'язкові з огляду на легкий перебіг захворювання.

Диференційна діагностика

1) гострий фарингіт іншої етіології, в основному стрептококової;

2) бактеріальний синусит — розрізнити вірусну і бактеріальну етіологію на основі клінічних симптомів буває складно (майже у 90 % випадків застуди при візуалізаційних дослідженнях виявляють аномалії пазух носа);  

3) грип, ларингіт, бронхіт та пневмонія;

4) продромальний період багатьох інфекційних хвороб (напр., кір, вітряна віспа, паротит, кашлюк);

5) алергічний риніт — якщо симптоми риніту тривають.

ЛІКУВАННЯ

Етіологічне лікування

Немає.

Симптоматичне лікування

1) розгляньте можливість призначення препаратів ехінацеї (особливо комбінованих та алкогольних екстрактів) — скорочують тривалість симптомів (в середньому на ≈1,5 дні); таблетки для смоктання, які вміщують високу дозу цинку (>75 мг Zn/добу) скорочують тривалість симптомів в середньому на 1 день; вітамін С є неефективним;

2) при необхідності додатково: ЛЗ, які зменшують гіперемію слизової оболонки носа та пазух носа, або розчин NaCl для носа (ізотонічний або гіпертонічний [2,5–3 %, препарати морської солі]); анальгетики та антипіретики — парацетамол, НПЗП; протикашльові ЛЗ →розд. 1.23;  

3) відпочинок, вживання великої кількості рідини під час гарячки.

УСКЛАДНЕННЯ

Бактеріальний синусит, бактеріальний середній отит (особливо у дітей), бактеріальна пневмонія (особи старшого віку). Профілактичне застосування антибіотика під час застуди не зменшує ризику цих ускладнень.

ПРОФІЛАКТИКА

Специфічні методи

1. Профілактичні щеплення→відсутні.

2. Фармакологічна профілактика: прийом (від 8 днів до 12 тижнів) препарату ехінацеї (особливо спиртового екстракту) може знизити ризик захворювання.

Неспецифічні методи

1. Ізоляція хворих: так.

2. Індивідуальні засоби захисту: гігієна рук після контакту з пацієнтом, помірне, регулярне фізичне навантаження.