Інфекційний мононуклеоз

Етіопатогенезвгору

1. Етіологічний фактор: у 90 % випадків типового мононуклеозу це вірус Епштейна-Барр (ВЕБ), у решті випадків діагностується мононуклеозоподібний синдром в ході інфікування ЦМВ, ВІЛ, ВГЛ-6, ВГЛ-7 або токсоплазмозу.

2. Патомеханізм, резервуар і шлях передачі, інкубаційний період та період заразливості: →розд. 18.1.13.4.

Клінічна картинавгору

1. Продромальні симптоми: грипоподібні симптоми (1–2 тиж.), розвиваються поступово.

2. Фарингіт та тонзиліт: сильний біль у горлі, утруднене ковтання, гарячка до 40 °C (зазвичай минає через 1–2 тиж., у виняткових випадках може зберігатися 4–5 тиж.); мигдалики збільшені, вкриті характерним ексудатом (картина нагадує стрептококовий тонзиліт →рис. 3.3-1), гіперемія горла, часто петехії на піднебінні, неприємний запах з рота. Додатково набряк повік, основи носа та надбрівних дуг (частіше у дітей).

3. Лімфаденопатія та спленомегалія: вузли досягають значних розмірів, навіть >3 см, еластичні, рухливі по відношенню до основи, чутливі при пальпації, не утворюють пакетів, часто з набряком паранодулярних тканин; збільшення лімфатичних вузлів — це найстійкіший симптом (навіть 6 міс. після гострої фази хвороби). У дітей зазвичай генералізована; у молоді та дорослих — найчастіше задньо- та передньошийні, підщелепні лімфовузли, рідше генералізована лімфаденопатія з ураженням пахових та пахвинних лімфовузлів. Спленомегалія на 2–3-му тиж. у 50 % хворих; минає через 7–10 днів.

4. Гепатит: (20–90 % хворих) зазвичай без жовтяниці, може протікати зі збільшенням печінки (10–15 %), зберігається до 4 тиж.

5. Висипання на шкірі: дрібноплямисті та/або дрібнопапульозні (5 % хворих); може з’явитися мультиформна еритема, вузлувата еритема або синдром Джанотті-Крості (мономорфні папульозні ураження від рожевого до темно-червоного кольору, які не зливаються, протікають без свербежу, симетрично розподілені на обличчі, сідницях і розгинальних частинах кінцівок, зберігаються протягом декількох тижнів; зустрічається у дітей віком до 15 років, рідко після 20 років). Після призначення ампіциліну (80–90 % випадків), амоксициліну або інших антибіотиків (цефалоспорини, дуже рідко макроліди) з’являється плямисто-папульозне морбіліформне морбіліформне висипання з супутнім свербежем — з’являється через 7–10 днів після першої дози антибіотика, ймовірно спричинене імунними комплексами, уражає шкіру та слизові оболонки (спорадично синдром Стівенса-Джонсона, виразки статевих органів).

6. Інші неспецифічні симптоми: біль голови (типово ретроорбітальний), живота, нудота та блювання; у період реконвалесценції слабкість, погане самопочуття, втомлюваність, відчуття виснаження, утруднення концентрації уваги, іноді т. зв. синдром хронічної втоми (навіть протягом >6 міс.).

Діагнозвгору

Допоміжні дослідження

1. Визначення етіологічного фактора:

→розд. 18.1.13.4.

2. Інші: загальний аналіз крові — неспецифічні аномалії, у 98 % випадків помірний лейкоцитоз (до 20 000/мкл) з високим відсотком лімфоцитів (>50 %); у мікроскопії мазка ≥10 % (або ≥1000/мкл) атипових лімфоцитів (вільний хроматин, ексцентрично розміщене ядро).

Діагностичні критерії

Клінічна картина класичного інфекційного мононуклеозу (частіше у дітей) є характерною; у дорослих ВЕБ-інфікування частіше протікає нетипово. Підозрюйте у випадках стійкого до стандартного лікування персистуючого фарингіту з ексудатом на мигдаликах, що супроводжується спленомегалією та значною реактивністю лімфовузлів.

Диференційна діагноcтика

Цитомегалія (ЦМВ) (дуже подібна клінічна картина; частіше перебігає з жовтяницею і гепатитом), стрептококовий фарингіт (β-гемолітичні стрептококи групи А), дифтерія, інфікування HSV, гостра ретровірусна хвороба (ВІЛ), краснуха, вірусний гепатит, гострий лейкоз, медикаментозні реакції (особливо після фенітоїну та сульфаніламідів), токсоплазмоз.

Лікуваннявгору

Противірусне лікування

Противірусні препарати не рекомендуються.

Симптоматична терапія

1. Загальні рекомендації: відпочинок, уникнення травм та надмірного навантаження, якщо збільшена селезінка (ризик розриву!); значно збільшена селезінка може потребувати стаціонарного спостереження.

2. Фармакологічне лікування: за відсутності ускладнень зазвичай не обов’язкова:

1) жарознижуючі та знеболюючі ЛЗ — при необхідності (парацетамол, НПЗП);

2) ГК (преднізон 1 мг/кг м. т., макс. 60 мг/добу протягом 4–7 днів, потім поступове зниження дози) — у випадку наростання обструкції верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку лімфатичних тканин горла (мигдалики) або у пацієнтів із аутоімунною анемією або тромбоцитопенією; або під час алергічної реакції (інтенсивного висипання з ураженням слизових оболонок) після вживання напівсинтетичних пеніцилінів.

Ускладненнявгору

Трапляються рідко, можуть мати тяжкий перебіг:

1) вторинна бактеріальна інфекція (горла, легень) — у лікуванні не використовуйте напівсинтетичних пеніцилінів;

2) дихальна система — обструкція дихальних шляхів (збільшеними лімфатичними вузлами), інфільтрати у легеневій тканині, епіглотит;

3) розрив селезінки, в основному субкапсулярний (0,5 % випадків) — на 2-й та 3-й тиж. хвороби, йому передує сильний біль у животі; може вимагати хірургічного лікування.

Інші форми ВЕБ-інфекції →розд. 18.1.13.4.

Прогнозвгору

У переважній більшості випадків задовільний — хвороба спонтанно минає. Смерть може бути наслідком таких ускладнень, як недіагностований розрив селезінки, вторинна бактеріальна інфекція або міокардит.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Вакцинація: немає.

Неспецифічні методи

1. Самоізоляція: хворий на мононуклеоз не повинен знаходитися в одній палаті з особами, сприйнятливими до цієї інфекції (особливо з особами у стані імуносупресії). Сприйнятливий до інфекції медичний персонал повинен використовувати індивідуальні засоби захисту від повітряно-крапельних інфекцій (маски).

2. Особи, які недавно перенесли підтверджену ВЕБ-інфекцію або хворіли на мононуклеозоподібне захворювання, не повинні бути донорами крові та органів для трансплантації.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

Немає.