Оперізуючий герпес

1. Вакцини: «нежива» субодинична вакцина, що містить рекомбінантний глікопротеїн E VZV у поєднанні з ад’ювантною системою AS01B; «жива» вакцина, що містить атенуйований штам Oka VZV.

2. Рекомендації: профілактика оперізуючого герпесу та постгерпетичної невралгії шляхом стимуляції клітинної та гуморальної відповіді у людей з уже існуючою імунною відповіддю на VZV (людям, серонегативним щодо VZV, які не були інфіковані, слід запропонувати вакцинацію проти вітряної віспи →розд. 18.11.2.8).

1) до «живої» вакцини — особи віком ≥50 р.;

2) до «неживої» вакцини — вакцинація рекомендована всім людям віком ≥50 р. і людям ≥18 р. із факторами ризику виникнення оперізуючого герпесу (включаючи первинний або вторинний дефіцит клітинного імунітету, хронічні захворювання серця, легенів або печінки, цукровий діабет, запальні аутоімунні захворювання), які хворіли на вітряну віспу в минулому або отримали «живу» вакцину проти VZV.

Захворювання на оперізуючий герпес не захищає від рецидиву захворювання, тому людям, які перенесли оперізуючий герпес, слід рекомендувати вакцинацію згідно із загальними принципами.

3. Протипоказання: універсальні для «неживих» вакцин; не вводити вакцину під час активного оперізуючого герпесу — у такій ситуації вакцинацію відкласти до зникнення симптомів захворювання (у разі офтальмологічного оперізуючого герпесу через можливість загострення та повторних спалахів увеїту або ретиніту, протягом ≥12 міс. після зникнення запальних уражень в очному яблуці). У разі «живої» вакцини: імунодефіцити та імуносупресивне лікування (включаючи високі дози ГК), активний нелікований туберкульоз та вагітність (слід уникати вагітності протягом 1 міс. після щеплення).

4. Схема вакцинації:

1) «жива» вакцина — 1 доза в/м або п/ш в дельтоподібний м’яз; не вакцинувати людей, які приймають противірусні препарати, активні проти герпесвірусів (→розд. 18.11.4.4);

2) «нежива» вакцина, базове щеплення — 2 дози в/м у дельтоподібний м’яз з інтервалом 2 міс. (другу дозу можна вводити з інтервалом 2–6 міс.).