Вітряна віспа

1. Вакцина: містить здатні до реплікації, атенуйовані віруси; належить до категорії «живих».

2. Показання у дорослих: вакцинація рекомендована усім особам, які не хворіли на вітряну віспу, або не були раніше вакциновані, а особливо:

1) медичним працівникам;

2) особам, які перебувають у близькому контакті з особами з клітинним імунодефіцитом, у т. ч. під час імуносупресивної терапії (близькі родичі, співмешканці, соціальні працівники та ін.);

3) хворим на гострий лейкоз у період ремісії (≥1 тиж. після закінчення хіміотерапії, якщо число лімфоцитів у крові становить >1200/мкл; протягом тижня після вакцинації не слід застосовувати хіміотерапію);

4) хворим перед плановою трансплантацією органа;

5) пацієнти перед плановим імуномодулюючим або імуносупресивним лікуванням, які не мають документально підтвердженої повної вакцинації (2 дози вакцини) або пренесеного захворювання на вітряну віспу (діагностованого лікарем), які не мають специфічних антитіл до VZV у сироватці крові, напр., пацієнтів із розсіяним склерозом слід вакцинувати за ≥6 тиж. до введення першої дози алемтузумабу;

6) жінкам, які планують вагітність;

7) батькам маленьких дітей (немовлята, дошкільний та шкільний вік).

3. Протипоказання: універсальні для усіх вакцин та «живих» вакцин →розд. 18.11.1, у т. ч. системна анафілактична реакція на неоміцин та число лімфоцитів у крові <1200/мкл. Помилкова вакцинація жінок на ранньому терміні вагітності не мала шкідливого впливу на плід, тому у випадку такої ситуації не виконуйте жодних особливих дій, а перед вакцинацією не робіть рутинно тесту на вагітність. Рекомендовані інтервали між введенням деяких імуноглобулінів або препаратів крові та вакцинацією проти вітряної віспи →табл. 18.11-1.

4. Схема вакцинації: основна вакцинація — 2 дози п/ш або в/м з інтервалом 6–8 тиж. Особам, які отримали в минулому тільки 1 дозу вакцини, введіть якнайшвидше другу дозу (не потрібно починати схему вакцинації спочатку).

5. Постекспозиційна тактика після близького контакту з хворим на вітряну віспу (вітрянка у домочадця, спільне перебування на невеликій відстані у закритому приміщенні протягом >1 год або триваліший контакт із хворим обличчя-до-обличчя у лікарні):

1) неімунізовані особи без протипоказів до вакцинації → розпочніть вакцинацію найпізніше протягом 72–120 год після експозиції (зазвичай не запобігає захворюванню, але значно полегшує перебіг хвороби);

2) неімунізовані (серонегативні) вагітні жінки та особи з порушенням клітинного імунітету → введіть якнайшвидше (макс. до 4 днів) — але тільки після експозиції, яка створює значний ризик захворювання — специфічний імуноглобулін проти VZV (VZIG ; 25 МО/мл) в/в 0,2–1 мл/кг м. т. (5–25 МО/кг м. т. (макс. 625 МО/кг), можл., IVIG. Якщо відсутні протипоказання, то через 5 міс. розпочніть вакцинацію. У хворих, які отримують субституційну терапію ВВІГ, інфікуванню запобігає доза >400 мг/кг м. т., введена протягом 3 тиж. перед експозицією. Після народження дитини якнайшвидше вакцинуйте неімунізовану жінку.