Поліомієліт

1. Вакцини (ІПВ; доступна також у формі комплексної вакцини проти дифтерії, правця та кашлюка): містять інактивований вірус; належать до категорії «інактивованих».

2. Показання: виїзд на територію ендемічного поширення хвороби (→рис. 18.11-3), працівники лабораторій, які мають контакт з вірусом poliomyelitis. У 2014 році відповідно до позиції ВООЗ було введено обов’язок вакцинувати мандрівників, які виїжджають з країн, де відбувається передача поліовірусу (штами WPV1, cVDPV1, cVDPV3) — Афганістану, Демократичної Республіки Конго, Конго, Мадагаскару, Малаві, Мозамбіку та Пакистану (станом на липень 2023 р.), актуальний список таких країн: https://polioeradication.org/polio-today/polio-now/public-health-emergency-status/). Це стосується лише людей, які проживають у цих країнах або залишаються там ≥4 тиж. Підтвердьте вакцинацію проти поліомієліту в такій ситуації записом у Міжнародній книжці щеплень.

3. Протипоказання: універсальні для усіх вакцин →розд. 18.11.1, системна анафілактична реакція на неоміцин, стрептоміцин або поліміксин В.

4. Схема вакцинації: основна вакцинація: (3 дози) п/ш або в/м — дорослим, раніше не вакцинованим, призначте повний цикл основної вакцинації: 2 дози з інтервалом 1–2 міс. та додаткову дозу 6–12 міс. після другої дози. Додаткова доза: дорослим, які пройшли основну вакцинацію (як вище) у дитинстві, які підлягають ризику інфекції, введіть 1 додаткову дозу ІПВ.