Субдуральна емпієма

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Скупчення гнійного вмісту між твердою та павутинною оболонками головного мозку.

1. Етіологічні чинники: аеробні (35 %) та анаеробні (10 %) стрептококи, S. aureus (10 %) та S. epidermidis (2 %), аеробні грамнегативні палички (10 %).

2. Чинники ризику: запалення пазух носа (>50 %), середній отит (30 %), травма голови (30 %), запалення кісток черепа, хірургічна маніпуляція.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Перебіг захворювання не має характерних ознак. Протягом кількох днів чи тижнів відмічається головний біль з лихоманкою — це єдині симптоми емпієми, що розвивається; потім з’являється нудота, блювання, менінгеальні симптоми (ригідність м’язів потилиці). Враз із збільшенням кількості гнійного вмісту у субдуральному просторі стають більш виразними симптоми набряку мозку, а також вогнищеві симптоми. Занадто пізно розпочате лікування призводить до стійких неврологічних наслідків (найчастіше це спастичні парези чи паралічі, епілепсія, афазія) або смерті (летальність становить 40 %).

ДІАГНОСТИКА

1. Лабораторна діагностика: нехарактерні зміни в СМР (найчастіше незначний гранулоцитарний плеоцитоз; у ≈40 % домінують лімфоцити), результат мікробіологічного дослідження СМР завжди негативний.

2. КТ та МРТ: найбільш важливі діагностичні обстеження; діагноз підтверджують типові зміни у субдуральному просторі, з нагромадженням рідкого вмісту і контрастним підсиленням оболонок мозку та компресійними симптомами (т. зв. ефект маси).

ЛІКУВАННЯ

1. Емпірична антибіотикотерапія: 3 ЛЗ в/в у максимальних дозах — пеніцилін G, цефалоспорини ІІІ покоління (напр., цефотаксим, цефтріаксон) та метронідазол (7,5 мг/кг маси тіла кожні 6 год). Якщо є підозра на метицилін-резистентний золотистий стрептокок (MRSA) → слід замінити пеніцилін на ванкоміцин. Продовжуйте антибіотикотерапію 2–4 тиж. після проведеного дренування, а у не оперованих хворих — 6–8 тиж.

2. Хірургічне лікування: операційне дренування є методом вибору, якщо емпієма має товщину >9 мм; його проведення слід розглянути і при менших розмірах.

3. Симптоматичне лікування: таке ж, як при менінгіті →розд. 18.6.1.

4. Моніторинг: під час лікування КТ чи МРТ голови слід проводити кожні 7–14 днів.