Абсцес головного мозку

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Вогнищева інфекція мозкової тканини. Поширюється per continuitatem або гематогенним шляхом (навіть з віддалених первинних вогнищ, напр. ендокарду). На початку запальна інфільтрація → через ≈2 тиж. починається розпад → виникає обмежена порожнина, виповнена гнійним вмістом та оточена добре васкуляризованою тонкостінною капсулою. Навколо абсцесу — зона набряку головного мозку.

Етіологія залежить від локалізації первинного вогнища інфекції, яке становить вихідну точку абсцесу, та інших чинників ризику:

1) запалення пазух носа → аеробні та анаеробні стрептококи, бактерії роду Haemophilus, Bacteroides, Fusobacterium;  

2) середній отит чи мастоїдит → стрептококи, аеробні грамнегативні кишкові палички (особливо Proteus), Bacteroides i P. aeruginosa;

3) ендокардит → Streptococcus viridans;

4) травма → S. aureus;

5) порушення клітинного імунітету → грибки Candida, Aspergillus, рідше Cryptococcus neoformans; СНІД → найчастіше T. gondii, грибки (C.  neoformans);  

6) туберкульоз: туберкулома — це різновид абсцесу, заповненого казеозними масами;  

7) інші — одонтогенне запалення, післяопераційні інфекції, бронхоектази, абсцес легень, сепсис.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Спочатку з’являється біль голови, часто тупий, розлитий, у 50 % хворих спостерігається лихоманка. Поступово наростають симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску та набряку мозку. Вогнищеві симптоми у 50 % хворих — парези та паралічі, афазія, епілептичні напади (судоми). Набряк диску зорового нерва у 25 %. Летальність до 25 %, а у 30–50 % хворих розвиваються стійкі неврологічні наслідки (у т. ч.: паралічі, парези, епілепсія).

ДІАГНОСТИКА

1. Лабораторні дослідження: зміни в загальному аналізі СМР не є характерними (підвищений тиск, інші показники можуть бути в нормі). Посів крові та СМР як правило негативний. Найбільше діагностичне значення має посів вмісту абсцесу, отриманого за допомогою аспірації через пункційну голку (завжди для виявлення аеробних бактерій, анаеробів та грибків). Враховуючи загрозу вклинення головного мозку, люмбальну пункцію слід виконувати лише в обгрунтованих випадках, після виконаних КТ/МРТ голови та дослідження очного дна.

2. КТ та МРТ: типовою картиною є гіподенсивна запальна інфільтрація, що посилюється при контрастуванні, добре насичена контрастом капсула абсцесу, а також навколишня гіподенсивна зона набряку головного мозку. Сусідні мозкові структури зміщені та стиснені (т. зв. ефект маси).

ЛІКУВАННЯ

1. Хірургічне лікування: методом вибору є аспірація вмісту абсцесу або видалення абсцесу (особливо абсцесів задньої черепної ями, грибкових абсцесів і туберкуломи). Протипокази: множинні абсцеси головного мозку, складний хірургічний доступ до абсцесу, малі абсцеси діаметром <2 см.

2. Антибіотикотерапія: пеніцилін G, цефалоспорини ІІІ покоління та метронідазол в/в протягом 8 тиж.; слід використовувати як доповнення операційного лікування, або в якості самостійного методу, коли хірургічна маніпуляція не можлива. Грибкове ураження ЦНС →розд. 18.6.1.

3. Симптоматичне лікування: таке ж, як при менінгіті →розд. 18.6.1.

4. Моніторинг: під час лікування контрольні КТ чи МРТ повторюйте кожні 7–14 днів, а після його закінчення через рік (разом з клінічним оглядом).

УСКЛАДНЕННЯ

Найбільш небезпечним ускладненням є прорив абсцесу у шлуночкову систему головного мозку (блискавичне погіршення стану, летальність 80–100 %).