Гіпофосфатемія

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Зниження концентрації неорганічних фосфатів (Рі) у сироватці 0,9 ммоль/л.

Причини:

1) недостатнє надходження Рі з харчовими продуктами — низькобілкова дієта (напр. у алкоголіків), парентеральне харчування дієтою з низьким вмістом фосфатів або без фосфатів;

2) порушене всмоктування Рі у ШКТ — використання ЛЗ, що зв'язують фосфати (CaCO3, ацетат кальцію, MgCO3 Al(OH)3, севеламер, карбонат лантану, цитрат заліза), стійке блювання або діарея;

3) надмірна втрата Рі нирками — гіперпаратиреоз (надлишок ПТГ), надлишок фосфатонінів (напр. синтезуються деякими пухлинами), дефіцит вітаміну D або його активних метаболітів, надлишок ГК, вроджені та набуті тубулопатії; довготривале використання в/в препаратів заліза;

4) перехід Рі з позаклітинного до внутрішньоклітинного простору — анаболічна фаза у хворих з опіками або після тяжких травм,синдром відновного харчування, фаза нормалізації глікемії під час лікування кетоацидозу, синдром «голодних кісток» після хірургічного лікування гіперпаратиреозу, респіраторний алкалоз;

5) втрата фосфатів під час безперервної нирковозамісної терапії (напр. гемодіафільтрації).

Найбільш часті клінічні ситуації, при яких потрібно сподіватися гіпофосфатемії: дихальний алкалоз, інтенсивне лікування діабетичного кетоацидозу, у пацієнтів, які впродовж тривалого часу приймають антацидні препарати, та у виснажених людей під час відновного харчування. Недостатність фосфору в організмі є причиною зниження синтезу АТФ та інших високоенергетичних фосфатних сполук, що суттєво порушує функцію усіх клітин організму та призводить до розвитку остеомаляції.

Клінічна картина

Клінічна картина залежить від часу, впродовж якого розвинувся дефіцит фосфору в організмі, і величини цього дефіциту. Хронічна легка та помірна гіпофосфатемія може довго протікати безсимптомно або проявлятися болем кісток та слабістю м’язів. У випадку важкої гострої гіпофосфатемії може виникати слабість або параліч скелетних м’язів, а навіть, їх некроз (рабдоміоліз), тремор, судоми і, навіть, кома, гемоліз, тромбоцитарний геморагічний діатез, симптоми ушкодження печінки та важкі інфекції. 

ДІАГНОСТИКА

Діагностика грунтується на визначенні концентрації Рі у сироватці крові <0,9 ммоль/л (28 мг/л). Дані анамнезу можуть вказувати на патомеханізм гіпофосфатемії. Додаткові обстеження для виявлення причини гіпофосфатемії: концентрація кальцію, калію, магнію, ПТГ та вітаміну D у сироватці; газометрія; загальний аналіз сечі та видалення Рі з сечею.

ЛІКУВАННЯ

1. Насамперед, етіотропне лікування.

2. Поповнюйте дефіцит фосфору в організмі:

1) порекомендуйте дієту, багату фосфором →вище;

2) п/о суміш, яка складається з 17,8 г Na2HPO4, 4,88 г NaH2PO4 у 100 мл дистильованої води (1 мл цього розчину містить 1,6 ммоль Рі); добова доза — 25–30 ммоль;

3) у випадку гіпофосфатемії з важкими симптомами у пацієнтів, які не можуть приймати ліки п/о → в/в розчин фосфату натрію або калію 0,08–0,16 ммоль фосфору на кг маси тіла протягом 2–6 год; часто контролюйте концентрацію Рі та кальцію в сироватці крові.