Порушення водно-електролітного обміну

Основні закони водно-електролітного обміну

1. Закон електронейтральності рідин: рідини в усіх водних середовищах організму є електронейтральними, тобто, в кожній рідині організму сума концентрації аніонів (негативно заряджених частинок) дорівнює сумі концентрації катіонів (позитивно заряджених частинок). У позаклітинному середовищі основним катіоном є Na+, а основними аніонами є Cl– і HCO3–, натомість у внутрішньоклітинній рідині основним катіоном є К+, а аніонами – альбуміни та фосфати.

2. Закон ізомоляльності (ізоосмоляльності) рідин організму: осмотичний тиск рідин в усіх водних середовищах організму є однаковим. Збільшення або зменшення кількості ефективних осмолітів (осмотично активних речовин, які важко проникають через клітинні мембрани) в одному середовищі, спричиняє відповідне переміщення води між середовищами і вирівнювання осмотичних тисків на новому рівні. Основними ендогенними осмолітами є Na+, К+, Cl– і глюкоза, а екзогенними — манітол. Ефективна моляльність рідин організму називається «тонія». Рідини з ефективною осмолярністю нижчою, ніж фізіологічна, називаються гіпотонічними, а з вищою — гіпертонічними. У нормі осмоляльність рідин організму дорівнює 280–290 ммоль/кг H2О. Знаючи концентрацію натрію, глюкози та сечовини (в ммоль/л), можна наближено обчислити осмоляльність плазми, за формулою:

2×[Na+] + [глюкоза] + [сечовина]

Осмотична різниця — це різниця між визначеною осмоляльністю плазми і осмоляльністю розрахованою відповідно до наведеної вище формули. У фізіологічних умовах не перевищує 10. Осмотична різниця >15 свідчить про неправильний вміст у плазмі речовин, котрі є ефективними осмолітами, таких як етанол, метанол, ізопропанол, етиленгліколь, пропіленгліколь, ацетон.

3. Закон ізотонії: організм прагне до збереження постійної концентрації іонів (ізотонії), а особливо іонів водню (ізогідрія). В нормі концентрація іонів водню у позаклітинній рідині становить 35–45 нмоль/л (pH 7,45–7,35).