Легка та помірна гіпертригліцеридемія

ВИЗНАЧЕННЯ

Легка та помірна гіпертригліцеридемія визначається як рівень тригліцеридів (ТГ) у плазмі натще 1,7–9,9 ммоль/л (150–885 мг/дл). Вона асоціюється з підвищеним ризиком ССЗ на фоні атеросклерозу.

Етіопатогенез

При легкій та помірній гіпертригліцеридемії переважно підвищується концентрація ТГ фракції ЛПДНЩ (ЛПДНЩ-ТГ) за рахунок посиленого їх синтезу в печінці та порушення катаболізму в периферичних тканинах. Підґрунтям є мутації різних генів, на які накладаються інші фактори — харчування, супутні захворювання (напр., ожиріння, цукровий діабет 2 типу, захворювання нирок), споживання алкоголю, прийом певних ЛЗ (пероральних естрогенів, глюкокортикоїдів, інгібіторів протеази, гідрохлоротіазиду, неселективних β-блокаторів, ретиноєвої кислоти, тамоксифену, ралоксифену, циклоспорину, сиролімусу).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

Характерних клінічних ознак немає. Діагностика ґрунтується на визначенні концентрації ТГ.

ЛІКУВАННЯ

1. Дієта: має принципове значення — обмеження споживання легкозасвоюваних вуглеводів, особливо простих вуглеводів, і заміна їх продуктами, багатими клітковиною; відмова від вживання алкоголю; дотримання рекомендацій щодо корекції гіперхолестеринемії.

2. Фармакотерапія: статин; якщо рівень TГ >2,3 ммоль/л (200 мг/дл) → додайте ω-3 поліненасичені жирні кислоти (бажано етиловий ефір EPA, якщо ризик ССЗ високий) або фенофібрат для первинної профілактики. При помірній гіпертригліцеридемії, якщо концентрація ТГ близька до верхньої межі визначеного діапазону, можна негайно розглянути можливість використання комбінованої терапії (статин + етиловий ефір EPA або фенофібрат).