Раптова серцева смерть

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Раптова природна смерть, викликана ймовірною серцевою причиною, яка виникла протягом 1 год після появи симптомів у випадках, задокументованими свідками, і протягом 24 год після останнього контакту з хворим, якщо немає свідків. У випадках, в яких проводився розтин, це визначається як природна раптова смерть нез’ясованої або серцевої причини.

Причини: ІХС (80 % випадків), кардіоміопатії — дилатаційна (неішемічна), недилатаційна лівого шлуночка, гіпертрофічна, аритмогенна правого шлуночка, некомпактний міокард лівого шлуночка, генетично детерміновані аритмогенні захворювання серця (LQTS, синдром Бругада, КПШТ та інші), стеноз аортального клапана, пролапс мітрального клапана, аномальне відходження коронарних артерій, міокардіальний м’язовий місток, синдроми передчасного збудження, дисфункції синусового вузла, порушення AB-провідності, ідіопатична ФШ.

Встановлення причини є важливим, оскільки у випадку вроджених захворювань дозволяє застосувати відповідні профілактичні заходи у родичів померлої особи.

ПРОФІЛАКТИКА

1. Імплантація ІКД рекомендується хворим з перенесеною зупинкою кровообігу внаслідок ФШ, або після епізоду ШТ з нестабільною гемодинамікою, із синкопальними станами або з дисфункцією лівого шлуночка, без оборотної причини, або якщо ФШ чи ШТ виникли >48 год від початку інфаркту міокарда. Рекомендується лише пацієнтам із прогнозованою виживаністю задовільної якості >1 року.

Показання до імплантації ІКД в рамках первинної профілактики раптової серцевої смерті (РСС) залежать здебільшого від основного захворювання серця, що спричиняє цей ризик → відповідні розділи.

Імплантацію кардіовертера-дефібрилятора з підшкірними електродами зважте у хворих з показаннями до ІКД, якщо немає необхідності у: стимуляції з приводу брадикардії, ресинхронізувальній терапії або антиаритмічній стимуляції.

2. Застосування зовнішнього дефібрилятора (типу жилета) розгляньте у дорослих хворих з показаннями до ІКД в рамках вторинної профілактики РСС, які тимчасово не є кандидатами до імплантації ІКД можна розглянути в окремих пацієнтів у ранній фазі після інфаркту міокарда).

3. ЛЗ, що застосовуються при ІХС або серцевій недостатності, які мають задокументовану здатність знижувати ризик РСС: β-блокатори, статини, ІАПФ/БРА/ARNI, антагоністи мінералокортикостероїдного рецептора, інгібітори НЗКТГ2.