Амфетаміни

Амфетаміни, структурно подібні до норадреналіну, мають сильно стимулючу дію на центральну нервову систему, вивільняють ендогенні катехоламіни, сповільнюють їх розпад (інгібування моноамінооксидази [MAO]), а також їх зворотнє захоплення в синапсах. Спричинюють спазм дрібних артерій і артеріол, а також ішемію органів. Амфетаміни викликають психічну залежність без значної фізичної залежності. До стимуляторів типу амфетаміну відносять понад 200 речовин, в т. ч. засоби із галюциногенною дією такі, як метилендіоксиамфетамін (МДА), параметоксиамфетамін (ПМА), метилендіоксиметамфетамін (МДМА) або метилендіоксиетамфетамін (МДЕА). Популярними психоактивними речовинами стали метилові похідні амфетаміну — фентермін і мефентермін (відкликані препарати для пригнічення апетиту). Амфетамін та його аналоги належать до групи середників з дією, подібною до дії алкоголю, вживання яких знижує здатність керувати транспортними засобами. З цієї причини, разом з іншими речовинами такого типу (такими, як морфін, кокаїн, тетрагідроканнабінол (ТГК), бензодіазепіни), концентрація їх повинна визначатись у крові водіїв, підозрюваних в порушенні правил дорожнього руху і адміністративного кодексу.

Амфетаміни добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті (також через слизову оболонку ротової порожнини), максимальна дія через ≈1 год. При вдиханні і введені в/в потрапляють до мозку впродовж кільканадцяти секунд. Вони метаболізуються в печінці, частково до активних метаболітів (напр. метамфетамін метаболізується до амфетаміну, а МДМА до МДА). Ниркова екскреція: амфетаміну — 30 %, метамфетаміну — 40–50 %, МДМА — 65 %. Швидкість виведення таким шляхом залежить від рН сечі — підвищується зі зменшенням pH (<6,6 навіть до 70 %); проте підкислення сечі для посилення виведення з організму амфетамінів вже не використовується. t0,5 амфетаміну 8–30 год, метамфетаміну — 12–34 год, МДМА —5–10 год. Прийом 1 мг/кг амфетаміну — небезпечний для життя, але токсична доза може бути різноманітною. Залежна особа приймає зазвичай 5–15 мг амфетаміну на добу.

КЛІНІЧНА КАРТИНА та діагностика

1. Симптоми вживання: збудження, відчуття тривоги, безсоння, агресивна поведінка, галюцинації, розширення зіниць, підвищена пітливість, сухість в роті, нудота, спастичний біль у животі, пронос, запаморочення, порушення рівноваги, ригідність м’язів, тремор, дискінезії, тахікардія, шлуночкові порушення серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, коронарний біль, на ЕКГ можливі ознаки ішемії міокарду. При найважчих отруєннях — симпатоміметичний синдром. Можуть з’являтись важко контрольовані приступи судом. Тахікардія, артеріальна гіпертензія і спазм судин можуть призвести до: інсульту (ішемічного або геморагічного), субарахноїдального крововиливу, інфаркту міокарда, розшаровуючої аневризми аорти, ГРДС, ішемії кишківника, смерті плоду у вагітних жінок. Найбільш частою причиною смерті є перегрівання організму, шлуночкові аритмії і внутрішньочерепна кровотеча. 

2. Допоміжні дослідження: виявлення амфетаміну у сечі (не має значення для оцінки важкості та моніторингу перебігу отруєння); газометрія артеріальної крові (метаболічний ацидоз); концентрації електролітів (гіпокаліємія) і глюкози в сироватці (гіпоглікемія), активність трансаміназ і КФК у сироватці крові (підвищена свідчить про рабдоміоліз); ЕКГ (моніторинг); КТ голови (у випадку неврологічних порушень).  

ЛІКУВАННЯ

1. Детоксикація: якщо від вживання значної кількості амфетамінів п/о не пройшла година → промийте шлунок і призначте активоване вугілля.

2. Антидот: відсутній.

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматичне лікування: лікування гіпертермії →розд. 23.18, шлуночкових аритмій, тахікардії, гіпертонічного кризу, судом, гіпокаліємії, коми (забезпечте прохідність дихальних шляхів →розд. 2.1). Підтримуйте функцію життєво важливих органів. З метою опанування збудження введіть діазепам в/в, повільно →розд. 21.4.2. Якщо виникне інфаркт міокарда → лікуйте стандартно.